Впертість врятувала моє здоров’я і змінила життя
У відвертих розмовах з друзями і співробітниками, в суперечках з чоловіком, а особливо в вітальних листівках, ніхто не втрачає можливості вкотре сказати, що я «жінка з сталевими яйцями».
Якось я задумалась, спробувала згадати коли ж сформувалась ця головна риса мого характеру. Спогади віднесли мене в далеке дитинство. Мені тоді було майже 5 років. Я була в дитячому садку.
На обід нам дали тухлу рибну котлету.
Я відмовилася її їсти, а вихователька почала на мене кричати і сказала, що поки я не з’їм з-за столу не вийду.
Мої одногрупники давились, плакали, але їли цю гидоту. А я, упершись рогом, просиділа над тарілкою весь тихий час, полуденок мені теж не дали і не випустили з-за столу в туалет. Погрожували навіть віддати мене в міліцію і посадити до в’язниці. Навіть коли всі пішли на вечірню прогулянку – я сиділа за столом над давно тухлою рибною котлетою з виделкою в руці.
Увечері прийшла мама, всім вихователям дісталось за знущання над дитиною і ми пішли додому.
А вранці … вранці з’ясувалося, що наша група закрита на карантин, оскільки всі отруїлися, частина в лікарні, частина вдома, а дехто в дуже важкому стані…
Я тоді цілий тиждень відпочивала у бабусі на дачі, засмагала, купалася і дуже чітко усвідомлювала: дорослі далеко не завжди мають рацію. І треба вміти відстоювати свою точку зору не дивлячись ні на що.
Так почали загартовуватися мої «яйця» …