Вони просили віддати їм мою кицю, а у відповідь на відмову – перестали вітатись

Моя однокурсниця і хороша подруга Настя минулого року взяли двокімнатну квартиру в іпотеку. Вона купила тільки матрац і мультиварку, та одразу переїхала, щоб більше не платити за оренду.

Переїхавши у власне житло, Настя одразу завела парочку кошенят – братика і сестричку. Вона завжди любила котів, але в дитинстві їй не дозволяли завести кота батьки, а потім – господар орендованої квартири. І ось нарешті у неї появились довгоочікувані пухнастики. Кошенята, метиси сіамського кота і безпородної волохатої кішки, народилися красивими та незвичайними. Вони зовсім не були схожі на безпородних, якими насправді були.

Пухнаста парочка швидко прижилася у  квартирі Насті й незабаром, як і належить кішкам, освоїлася настільки, що, здавалося, це Настя прийшла у квартиру недавно, а кішки жили там завжди. Кошенята росли, активно носилися по квартирі, вибиралися при будь-якому зручному випадку на сходову площадку – подивитися одним оком на світ за межами квартири.

Саме на сходовому майданчику і побачила кошенят сусідка Насті. Жінка одразу ж прийшла в захват від кішечки. При кожній зустрічі вона цікавилася у Насті, як поживає пухнаста красуня. Будь-якому господареві приємна увага до вихованця. Лестила ця ситуація і Насті. Треба ж, яка кішка чудова – з першої зустрічі зачарувала сусідку!

Так  раділа подруга, поки пару місяців по тому, не подзвонив у її двері сусід, чоловік тієї самої сусідки.

– Добридень. Ви знаєте, ваша кішечка моїй дружині дуже сильно подобається. А не могли б ви нам її віддати?  – почав він без передмов:

– Як це – віддати? – не зрозуміла Настя.

– Ну, віддайте нам її. Або продайте.

– Ні. Свою кішку я не віддам. Але скоро народяться кошенята від тих же батьків, що і мої. Можу принести кошеня Вашій дружині, – відповіла трохи приголомшена Настя.

– Добре. Спасибі. Я передам дружині, – і сусід пішов до себе.

Настя думала, що на цьому дивна історія і закінчиться. Сусіди або захочуть, або не захочуть взяти кошеня, а від її кішки відстануть. Але сусід зайшов через всього пару днів.

– Ви знаєте. Я поговорив з дружиною. Їй не потрібне інше кошеня. Їй потрібна саме ця кішечка. Віддайте її, будь ласка.

– Ні. Свою кішку не віддам. – рішуче відповіла Настя.

– Ну як Ви не розумієте? Кішечка дуже подобається моїй дружині! Вона через це переживає!

– Не віддам. І крапка. І це не обговорюється!  – Настя зачинила двері перед носом сусіда.

Сусіди виявилися людьми стриманими, на прямий конфлікт і скандал не пішли. Але ще місяці три, напевно, намагалися вмовити Настю віддати їм кішку. А потім образилися і перестали вітатися при зустрічі. Зовсім.

Настя не засмутилася. Кішка залишилася у неї, сусіди перестали докучати. Все склалося якнайкраще.