Вони надто пізно зрозуміли платоспроможність клієнтки

Дуже кумедна історія сталася з моєю приятелькою Світланою. Чоловік у неї займає досить високу посаду в одній організації, тому в грошах сім’я потреби не відчувала.

Кілька років тому, втомившись від столичної суєти, бруду і нескінченних заторів, вони вирішили побудувати будинок і переїхати жити за місто. У чоловіка графік частково вільний, частково ненормований, тому для нього проблем з поїздками на роботу не виникне. Ну а сама Світлана не працює, виховує двох дочок, які ще навіть в садок не ходять.

Оскільки робили для себе і хотілося, щоб було все як годиться, будівництво будинку затягнулося на кілька років. Ну ось нарешті настав довгоочікуваний момент: все наближається до завершення і вже пора вибирати меблі. Саме цим Світлана і зайнялася в минулі вихідні.

Дітей залишила з чоловіком, а сама поїхала в великий меблевий центр, прихопивши з собою маму для компанії. У центрі Світлана з мамою зайшли в один із салонів кухні. Ходили не поспішаючи, придивлялися до асортименту.

На дивані в салоні сиділи дві молоденькі продавчині й бурхливо обговорювали якісь, очевидно, дуже важливі питання. Довге волосся, силіконові губи, високі підбори – і ні найменшого інтересу до роботи. На Світлану з мамою дівчата кинули лише побіжний погляд, вирішили, що зайшли в салон тітки, які не представляють інтересу, і продовжили розмовляти між собою.

Коли Світлана намагалася задавати їм питання, дівчата лише на секунду переривали розмову і швидко кидали у відповідь кілька слів, навіть не повертаючись до потенційних клієнток. Очевидно, вони вже давно оцінили  платоспроможність Світлани і вирішили, що вона не заслуговує на повагу.

Тим часом мама підійшла до зразка кухонного гарнітура і покликала:

– Ой, доню, я не зрозуміла, тут напевно з кількістю нуликів помилилися.

Світлана підійшла до мами й глянула: на кухні стояв цінник «200 000»

– Ні, мамо, все правильно, – сказала Світлани.

– А чому ж вона стільки коштує?, – здивувалася мама.

Світлани спробувала пояснити, як вміла:

– Ну, розумієш, мамусю, ця кухня зроблена дуже-дуже відомим італійським виробником. Ручна робота, дорогі матеріали, але в основному гроші за бренд. Насправді воно стільки не коштує, звичайно.

Дівчата, до вух яких долетіла ця розмова, вже просто випромінювали презирство. І в цей момент у Світлани задзвонив телефон. Дзвонив начальник бригади, яка займалася обробкою – у нього виникли якісь питання, і цю розмову теж мимоволі почули працівниці салону. Після фраз «… так, говорити можу, я собі меблі вибираю», «… немає, дитяча буде на третьому поверсі, ковролін тільки туди …» дівчата зрозуміли, що невірно оцінили передбачуваних покупців.

За словами Світлани, перетворення було миттєвим і дуже кумедним. Від колишньої непривітності не залишилося і сліду. Дівчата тут же схопилися. Світлану з мамою посадили на диванчик, розклали перед ними всі каталоги, принесли чай, каву, шоколадні цукерки й печиво.

– Ну, каталоги ми взяли, а купувати у них нічого не будемо. Спочатку ледь нас не вигнали, потім майже  ручки цілували. Меркантильні істоти, інакше і не скажеш, – таким словами Світлана завершила свою розповідь.