Вона зруйнувала моє життя, а тепер…

У мене були дуже специфічні стосунки зі свекрухою. При зустрічі ми мило посміхалися одна одній, а за очі терпіти одна одну не могли.

Вона говорила всім, що я була не тією дівчиною, яка потрібна її синові. Але  весілля таки відбулося. Батьки чоловіка не брали участі в організації весілля, вони лише прийшли як гості й не більше.

Буквально через тиждень після весілля, свекруха мені заявила, що весілля було нормальним, але у її сестри була краще. До чого ці слова були? Я не знаю. Може хотіла мене зачепити цим. Я не надала значення. Для мене були важливими тільки наші відносини. На інших членів сім’ї я не звертала увагу.

Але настрій мого чоловіка прямо залежав від зустрічей з його мамою. Після них він ставав злий і зривався на мені. До мене з’явилися претензії. Пізніше я зрозуміла, що свекруха йому наодинці висловлює яка я погана господиня, обговорює мене як зовні, так і характер. Згодом чоловік охолов до мене. Але я як і раніше хотіла зберегти сім’ю. На жаль, мої спроби не дали результату.

Ми розійшлися. Через тиждень після розлучення я дізнаюся про вагітність. Дитина була довгоочікуваною, а тому я вирішила народжувати. З чоловіком ми так і не помирилися. Він став агресивний до мене. Почав погрожувати. Згодом він зник з мого життя. Свекрухи теж був не потрібен онук.

І ось через кілька років настав той самий момент, який я так довго уявляла. Мені подзвонила свекруха. Я була в шоці від дзвінка. Не раз представляла цей момент і репетирувала мова, але піднявши трубку я розгубилася. Я почула тихий голос, який просив у мене вибачення. Свекруха тихо шепотіла слово «прости, прости нас, будь ласка, заради Бога».

Я відповіла, що не тримаю зла і давно пробачила. На той момент так це і було. Але свекруха і далі твердила слова «прости». Я поцікавилася, чи все у неї добре. Але у відповідь нічого не почула, тільки гудки у слухавці.

На наступний день я поцікавилася у нашої спільної знайомої про життя колишніх родичів. Виявилося, що колишня свекруха лежить у психіатричній лікарні. До неї рідко хто приходить. Колишній чоловік давно живе в іншому місті, має хорошу роботу, можливості, квартиру, машину. Але як і раніше самотній. Не зміг побудувати своє особисте життя.

Мені їх стало шкода. Ми зібралися разом з сином і поїхали в психіатричну лікарню. Зайшовши в палату, ми побачили маленьку худу бабусю. У неї набігли сльози. Вона встала на коліна. Ні, вона не була божевільною, просто виявилася нікому не потрібною. Син давно вже забув дорогу до своєї матері і тепер вона виглядала дійсно нещасною жінкою. Коли ми йшли я почула від неї, що їй тепер легше жити і може спокійно померти.

А я пообіцяла до неї прийти знову …