Вона знала про його роман на стороні
Він ненавидів свою дружину. Ненавидів! Вони прожили разом 15 років. Цілих 15 років життя він бачив її щодня вранці, але тільки останній рік його стали дико дратувати її звички. Особливо одна з них: витягати руки і, перебуваючи ще в ліжку, говорити: «Привіт сонечко! Сьогодні буде прекрасний день ». Начебто звичайна фраза, але її худі руки, її сонне обличчя викликали в ньому неприязнь. Вона піднімалася, проходила вздовж вікна і кілька секунд дивилася вдалину. Потім знімала халат і гола йшла в ванну. Раніше, ще на початку шлюбу, він захоплювався її тілом, її свободою, що межує з розпустою. І хоча до сих пір її тіло було в прекрасній формі, його оголений вигляд викликав у ньому злість. Одного разу він навіть хотів штовхнути її, щоб поквапити процес «пробудження», але зібрав в кулак всю свою силу і тільки грубо сказав: – Поспішай, вже набридло!
Вона не поспішала жити, вона знала про його роман на стороні, знала навіть ту дівчину, з якою її чоловік зустрічався вже близько трьох років. Але час затягнув рани самолюбства і залишив тільки сумний шлейф непотрібності. Вона прощала чоловікові агресію, неуважність, прагнення заново пережити молодість. Але і не дозволяла заважати їй жити легко, цінуючи кожну хвилину.
Так вона вирішила жити з тих пір, як дізналася, що хвора. Хвороба з’їдає її місяць за місяцем і скоро переможе. Перше бажання – розповісти про хворобу. Всім! Щоб зменшити всю нещадність правди, розділивши її на шматочки і роздавши рідним. Але найважчу добу вона пережила наодинці з усвідомленням швидкої смерті, і на другу – прийняла тверде рішення мовчати про все. Її життя витікало, і з кожним днем в ній народжувалася мудрість людини, яка вміє споглядати.
Він прийшов в будинок коханки. Тут все було яскравим, теплим, рідним. Вони зустрічалися вже три роки, і весь цей час він любив її ненормальною любов’ю. Він ревнував, принижував, принижувався і, здавалося, не міг дихати далеко від її молодого тіла. Сьогодні він прийшов сюди, і тверде рішення народилося в ньому: розлучитися. Навіщо мучити всіх трьох, він не любить дружину, більше того – ненавидить. А тут він заживе по-новому, щасливо. Він спробував пригадати почуття, які колись відчував до дружини, але не зміг. Йому раптом здалося, що вона так сильно дратувала його з самого першого дня їхнього знайомства. Він витягнув з гаманця фото дружини і, в знак своєї рішучості розлучитися, порвав його на дрібні шматочки.
Вони домовилися зустрітися в ресторані. Там, де шість місяців назад відзначали п’ятнадцятиріччя шлюбу. Вона приїхала першою. Він перед зустріччю заїхав додому, де довго шукав у шафі папери, необхідні для подачі заяви на розлучення. У цьому нервовому настрої він вивертав нутрощі ящиків і розкидав їх по підлозі. В одному з них лежала темно-синя запечатана папка. Раніше він її не бачив. Він присів на підлозі і одним рухом зірвав клейку стрічку. Він очікував побачити там що завгодно, навіть фотокомпромат. Але замість цього виявив численні аналізи різних медустанов, виписки, довідки. На всіх аркушах значилися прізвище та ініціали дружини. Здогад пронизав його, як удар струму. Хвора! Він заліз в Інтернет, ввів в пошуковик назву діагнозу, і на екрані висвітилася жахлива фраза: «Від 6 до 18 місяців». Він глянув на дати: з моменту обстеження пройшло півроку. Що було далі, він пам’ятав погано…
Вона прочекав його сорок хвилин. Телефон не відповідав, вона розплатилася за рахунком і вийшла на вулицю. Стояла чудова осіння погода, сонце не пекло, але зігрівало душу. «Як прекрасне життя, як добре на землі, поруч з сонцем, лісом». У перший раз за весь час, який вона знає про хворобу, її заповнило почуття жалю до себе. Їй вистачило сил зберігати таємницю, страшну таємницю про свою хворобу від чоловіка, батьків, подруг. Вона намагалася полегшити їм існування, нехай навіть ціною власного зруйнованого життя. Тим більше від цього життя скоро залишиться тільки спогад. Вона йшла по вулиці і бачила, як радіють очі людей від того, що все попереду, буде зима, а за нею неодмінно весна! Їй не дано більше пережити подібне відчуття. Образа розросталася в ній і вирвалася назовні потоком нескінченних сліз …
Він метався по кімнаті. Вперше в житті він гостро, майже фізично відчув швидкоплинність життя. Він згадував дружину молодою, в той час, коли вони тільки познайомилися і були сповнені надій. А він сильно любив її тоді …
У ці останні дні він оточив її турботою, був з нею 24 години на добу і переживав небувале щастя. Він боявся, що вона піде, він готовий був віддати своє життя, аби зберегти її. І якби хтось нагадав йому про те, що місяць тому він ненавидів свою дружину і мріяв розлучитися, він би сказав: «Це був не я». Він бачив, як їй важко прощатися з життям, як вона плаче ночами, думаючи, що він спить. Він розумів, немає страшнішого покарання, ніж знати термін своєї смерті. Він бачив, як вона боролася за життя, чіпляючись за саму божевільну надію.
Вона померла через два місяці. Він завалив квітами дорогу від будинку до кладовища. Він плакав, як дитина, коли опускали труну, він став старшим на тисячу років … Вдома, під її подушкою, він знайшов записку, бажання, яке вона писала на Новий рік: «Бути щасливою з Ним до кінця своїх днів». Кажуть, всі бажання, загадані під Новий рік, збуваються.
Він засміявся гучним, істеричним сміхом і порвав листочок з бажанням на дрібні шматочки … тому що в цей же рік він написав: «Стати вільним». Кожен отримав те, про що, здавалося, мріяв.