Вона змінила життя нашої родини

Моє життя склалося ідеально. Я – успішний реалізований чоловік, дружина – ідеал жінки, троє дітей, власний  бізнес, який процвітає. Чого ще треба для щастя? Спочатку ми світилися від щастя. З часом ми до цього звикли. Здавалося, що завжди буде так добре.

Але потім в цій щасливій історії ідеальність закінчилась. Не складалося особисте  життя у старшого сина. Я виховувався в строгості, тому як тільки став повнолітнім, одружився на гарній дівчині, яка стала прекрасною господинею. Я ніколи про це не шкодував. Дітей теж учив серйозності. Синові теж радив одружитися, сім’ю будувати. Та тільки зараз, можливо  часи не ті, або дівчата змінилися.

Не може син знайти хорошу, таку, щоб з першого дня нижче пояса не заглядала: ні в труси, ні в гаманець. Грошей то у нього достатньо  і освіта вища, зовні красивий. Через це мучиться хлопець, і ми дуже переживаємо.

Потім ще теща в лікарню злягла. Хворіла довго, там і померла. Всі ми плакали, страждали. Жити далі треба, а тестеві одному важко. Вирішили забрати його додому до нас. Діти щасливі будуть і дружині  спокійніше. Та й я ставився до її батьків як до рідних. Начебто все налагодилося, якби не ….

Собака у тещі залишилася. Якийсь там тер’єр, ризен або просто волосатий виродок. Його ми теж у нас поселили, але пошкодували про це. Собака гризе все без розбору, навіть дітей іноді (НЕ травмоопасно). На мене гарчить завжди.

Я до кінологів звернувся. Ті сказали, що пса легше приспати, ніж навчити поважати господаря. Так тесть заступився, говорив, що і сам без собаки помре. Жив пес у нас, діти стали носити одяг з рукавами і штани. До осені виявилося, що пса ще й стригти потрібно.

Жоден салон злобного пса обслужити не погодився. Але підказали мені майстра одного, який точно зможе. Ледве затягнув я  виродка в салон. Виходить тендітна дівчина, а я прошу хоч з наркозом (а сам мрію, щоб йому вкололи ударну дозу), хоч якось, але підстригти.

Дівчина спокійно бере собаку, а мене просить погуляти пару годин. Повернувшись, я не знайшов ніякого виродка. Красива, доглянута собака стояла переді мною з м’ячем в зубах. Дівчина достригати.

– Йому необхідно зуби чистити і обов’язково кігті стригти. Я покажу.

-Які ще зуби? – Не витримавши, видав всю історію цієї собаки.

– Зрозумійте собаку. Це ви розумієте, що його господині немає в живих, а він думає, що ви просто викрали його. Робить все, щоб ви самі його повернули назад. Тим більше і переживання дідуся він відчуває. Спробуйте з ним поговорити, заспокоїти.

Прямо з салону я з псом поїхав в тещин будинок. Зайшли в середину,, пес обнюхав все. Я йому розповідаю все, пояснюю. Він слухав уважно і більше не гарчав. І на кладовище ми з ним поїхали, до могили. Тут то він все усвідомив, завив, уткнувся мордою в траву поруч. Я не чіпав його, дав попрощатися. Поїхали тільки тоді, коли він сам вирішив.

Вдома пса не впізнали, та й не вірили, що це він.

Я і розповів, як мене собача перукарка навела на потрібні думки. Раптом старший син різко кудись збиратися став. Запитує адреса салону того.

– Тобі то навіщо?

– Одружується на ній хочу!

– Ти в своєму розумі? Ти ніколи її не бачив, не знаєш. Може, ви взагалі не підходите один одному.

– Тату, невже ти вважаєш, що якщо вона з собакою нашою знайшла спільну мову, то вона не зможе зрозуміти мене?

Загалом, через кілька місяців ми вже на весіллі гуляли. Тепер у нас троє онуків.

Пес живий, служить вірою і правдою, дітей няньчить. А вони йому зуби чистять вечорами.