Вона завжди мене не любила, а потім знайшла мені заміну…

Я дуже любила свого чоловіка. Ми прожили в шлюбі майже 10 років. В  житті були різні ситуації, але в загальному ми були щасливі. Чоловік був завжди уважний до мене, слова ніколи не кричав на мене, дарував квіти та подарунки.

Робота з пристойною зарплатою дозволяла безбідно жити та виховувати нашого сина. Ми разом побудували будинок, нехай і не дуже великий, але затишний. Нам багато знайомих заздрили та говорили, що у нас ідеальний шлюб. Так би можливо тривало завжди, якби до нас не переїхала жити його мама.

Коли вона жила в іншому місті, ми рідко бачилися, але я завжди відчувала, що вона мене не любить і частенько говорила, що її син гідний кращої дружини. Але це були лише слова і на наше сімейне щастя це ніяк не впливало.

Але все змінилося з її появою. Вона відчувала себе повноправною господинею в домі. Я зайвий раз не могла і слова сказати, оскільки характер у свекрухи був жорсткий і я вважала за краще не розпалювати атмосферу в домі. Чоловік казав, що вона літня людина, тим більше матері він не буде суперечити. Просто говорив, не звертай уваги.

Одного разу його мати заявила, що запросила до нас в гості далеку родичку, яка приїхала в наше місто приглянути собі житло. Зупинилася вона не у нас, але часто приходила в гості. Родичка була молодша за мене, стрункіша і дуже симпатична. Я звичайно, як гостинна господиня намагалася радо прийняти її, пригостити смачненьким. Свекруха була дуже рада її візитам і намагалася більше спілкуватися з нею.

Не відразу, але я стала помічати, що мій чоловік порівнює мене з нею, і його коментарі були явно не в мою користь. Частенько став затримуватися після роботи, наводячи при цьому непереконливі причини. Намагалася з ним поговорити, але він нервував і уникав відповіді. Його мама завжди захищала його, говорила, що він тепер втомлюється і я погана дружина раз цього не розумію. Завжди нахвалювала при мені цю родичку, говорила, що вона б йому була найкращою дружиною.

Я навіть тоді й гадки не мала, що відбувається за моєю спиною. Як я дізналася пізніше, це свекруха займалася звідництвом та говорила чоловікові, щоб він придивився до неї. Я завжди довіряла чоловікові й навіть не підозрювала, що мене чекає попереду.

Минуло небагато часу і чоловік сам зізнався мені в зраді. Сказав що більше зі мною жити не може і йде жити до неї. У мене була істерика, я плакала і просила його не руйнувати сім’ю. Свекруха була присутня при цьому і сказала, що справжньої сім’ї у нас не було. Всі мої вмовляння були марні.

Заради дитини він залишив мені будинок і обіцяв допомагати грошима і брати участь у вихованні сина. Я дотепер живу як уві сні, ніби все відбувається не зі мною. Мені важко по доброму ставиться до його матері, вона розбила мою сім’ю, зруйнувала моє життя.

Глибоко у своєму серці я сподіваюся, що він все-таки одумається і повернеться хоча б заради сина. Але він навіть не просить вибачення і не хоче повертатися.