Вона взагалі не хотіла заміж, просто так ссклались обставини…

Настя була красивою, життєрадісною непосидою. Вона твела активне студентське життя, навчалась, працювала та займалась волонтерською діяльністю. В неї був постійний хлопець, але про створення сім’ї вона й чути нічого не хотіла.

Насті було всього 18,  вона зовсім не хотіла заміж, але так уже сталося – несподівано завагітніла. Іван був старший за неї на сім років. Ніби й повинен бути відповідальний дорослий чоловік, а насправді – безвідповідальний мамин синочок, якому вже 25.

Настя хотіла робити аборт, але її відмовила мама. Вона просто стіною встала: не смій обривати життя, нехай навіть заміж не вийдеш, але дитину виростимо! З іншого боку Іван говорив, що прийме будь-яке її рішення і що він дуже хоче виховувати свого малюка. Та ще й складнощі будуть з батьківством, якщо шлюб не зареєструвати …

Під натиском родичів, Настя вирішила народжувати. Почалася підготовка до весілля, якого вона взагалі не хотіла. Їй це здавалося дурістю – свято на порожньому місці.

– Навіщо витрачати купу грошей на те, щоб напоїти-нагодувати купу сторонніх людей? – говорила Настя. – Вже краще на дитину витратити ці гроші.

Але її думка  нікого не цікавила, як виявилося.

– Ми вибрали тобі весільну сукню. Вже замовили, завтра поїдеш мірки знімати, – заявили їй свекруха і майбутня зовиця.

Сказати, що Настя здивувалася – нічого не сказати.

– Навіщо? Мені це не треба.

Вона вже представляла, що там понавибирали Ірочка з Оленою Аркадіївною. Напевно важкезна сукня з купою рюш, обручів і іншої нісенітниці, яка Насті завжди здавалася огидною. На цьому Настю нарекли невдячною і відмовилися з нею розмовляти до самого дня весілля. Про що, втім, вона анітрохи не шкодувала, турботи важливіші були: до народження дочки готуватися, сесію здавати, роботу кидати Настя теж не збиралася.

На реєстрацію вона поїхала в простій, але дуже милій сукні. Але найнесподіваніше сталося в РАЦСі. Коли реєстратор дочитала промову і дійшла до прізвищ, які присвоюються молодим, виявилося, що прізвище Настя вирішила залишити своє. Чоловік не заперечував, він же не на прізвищі одружився. А ось його маму це дуже розлютило.

– Як це, прізвища не міняти? Це чому ж ти наше прізвище не взяла?  – кричала вона.

Настя зціпила зуби, відвернулася і відійшла в сторону, до гостей. Їй ще треба було пережити  весілля, організоване ріднею чоловіка для їх родичів з села. Сили треба було берегти.

 

P.S. Шлюб Насті з Іваном тривав жалюгідних п’ять років. Батько з Івана вийшов нікудишній. За комп’ютером йому було значно цікавіше, ніж з дитиною. Коли Настя зібрала речі й пішла, він хоч і ридав, але сильно не перешкоджав їй. А свекруха? Та, звичайно, була тільки рада.

Втім, як і Настя. Нарешті вона позбулася сімейства, де всі так любили лізти в чужі справи замість того, щоб займатися своїми.