– Вона сама мені гроші віддала, значить операція не потрібна

Минулого тижня я зайшла в банк переоформити карту і зустріла там свою знайому. Іра прийшла оформляти кредит. Вигляд у неї був засмучений і серйозний.

Я дуже здивувалася, адже Ірина завжди справляла враження дуже раціональної особи. В борги не залазила, ми вже якось давно з’ясували, що вона вважає за краще відкладати, а не переплачувати за відсотками. Так і дочку свою вчитися відправляла: роки гроші складала, залишившись з маленькою дитиною  та з крихітними аліментами.

– Так мамі терміново на операцію. – пояснила Ірина, побачивши моє здивування, –  Так що треба, як я не уникала цього.

І тут мене накрило хвилею пам’яті: влітку ж бачилися, Ірина тоді на моє запитання про те, як планує відпустку, відповіла:

– Не до відпустки, дають грошову компенсацію. Гроші потрібні, мамі на операцію. Вирішили навесні робити. Ось зібрала майже всю суму. На Вітю ж надії ніякої, у нього гроші в руках не тримаються.

Ірина старше свого брата на 10 років. Їй 39, йому 29. 59 років їх мамі Нелі Миколаївні. Віктор одружений, правда, одружився він всього пару років тому, дітей ще не нажили, а квартира була у його дружини – батьківський подарунок. Сама Ірина донедавна жила в однокімнатній з донькою, два роки тому дівчинка поїхала вчитися до столиці.

– Як так, – питаю, – ще одну операцію треба робити? Щось не так пішло?

– Та ні, – сумно махнула рукою Іра, – операція буде одна. І гроші у мене вже були. Я ж працюю, то звіт, то затриматися треба, віддала мамі гроші, щоб вона їх на рахунок закинула. Вона і закинула, тільки не туди.

Неля Миколаївна жінка адекватна, сама свого часу більше 20 років бухгалтером працювала, так що як з грошима поводитись вміє, а затьмарення розуму у неї в житті було тільки одне: її синочок Вітя.

– Ти хоч батька свого пам’ятаєш, – весь час виправдовувала сина перед Ірою мама, – а він у 2 рочки сиротою залишився. Не знав, не пам’ятав. Не сварись на нього, подорослішає, зрозуміє, стане серйозніше.

– Я відразу сказала, – каже Ірина, – Віті тільки 15 років було, коли мама за нього була змушена покривати збитки за розбиту машину батька його друга, що я не буду платити, мама балує, нехай сама платить. У мене тоді була вже дочка, квартира з іпотекою і чоловік, який пішов, обтрусивши ноги, в нове життя.

Неля Миколаївна збитки оплатила, Віктор продовжив в тому ж дусі. Так що, коли у 27 років він надумав одружитися, мама була на 7-му небі від щастя, та й Ірина сподівалася, що шибеник схаменувся.

– Перший час все так і було, – підтверджує Ірина, – Вітя відновився в інституті на заочному відділенні, перестав бігати з роботи на роботу і влаштувався там, де платили більше.

– Ну от, – переможно говорила дочці Неля Миколаївна, – дивись, як Таня на Вітю добре впливає. А ти все про нього говорила, як про невдаху.

Мама Ірини ще працювала, плюс пенсію оформила, так що півтора року все було спокійно. Раділи за дочку Ірини, яка надійшла вчитися, за Вітю з Танею, які купили новий спальний гарнітур. Та й диплом брат отримав.

– Це  заслуга Тані, – вважала Неля Миколаївна, – ні я, ні ти, вплинути на Вітю не змогли, а вона зуміла. Пощастило з невісткою, знайшла до хлопця підхід. І батьки там хороші.

Батьки Тані допомагали, а потім щось сталося. Чи то Віктор не порозумівся з тестем, чи то ще що сталося, але фінансова допомога молодій сім’ї припинилася, а Неля Миколаївна хоч і намагалася підкинути молодим пару тисяч, але незабаром залишилася без зарплати, з одного пенсією. Та ще й здоров’я вимагало пильної уваги.

А  Таня захотіла відпочивати, в лютому, в Єгипті.

– Ми щороку їздили, – сказала Таня чоловікові, – а в цьому році не поїдемо? Я ж думала, що відпочинемо, наберемося сил і після повернення будемо активно працювати над збільшенням сім’ї. Так що знайди гроші, або ти не мужик?

А Вітя стільки не заробляв, тим більше, що відкладати вони не звикли, бажання махнути на моря спіткало Таню раптово, а Неля Миколаївна ресурсів потрібних не мала.

– Ось в цей самий момент я і віддала мамі гроші, відкладені на лікування, – хитає головою Ірина, – я ж не знала про мрії про пальми і методах, якими Таня вирішила гроші добувати.

Мама віддала Віті всю суму сама, своїми руками. Після того, як він прийшов до неї пізно ввечері пригнічений.

– Вона сказала йому, – ридала потім перед дочкою Неля Миколаївна, – що не буде грошей – не буде сім’ї. Він же прийшов з речами. А без неї мій син пропаде, ти ж знаєш, Таня ж єдина змогла його утримати від авантюр і дурниць. Так на ньому обличчя не було, я ж мати, як я відмовлю.

А братик вже поїхав відпочивати. На черговому плановому огляді лікар ще раз попередив:  тягнути більше не можна, треба оперувати, ви ж, мовляв, говорили, що навесні. Ірина залізла в борги, але всієї суми в такий короткий термін не набрала, ось і прийшла за кредитом.

– А Вітя-то що? – питаю я, – Невже він не знав, чиї і які гроші він забирає на відпочинок зі своєю примхливою дружиною?

– А що Вітя? – обурюється Ірина, – Знав про гроші. Говорив же раніше: давай, сестро, мамі треба, у мене зараз немає, але я тобі половину віддам. І про те, що операція в березні теж знав. Вони з Танею до мами ближче живуть, обіцяли кота маминого доглядати, поки я з нею в лікарні буду.

– А що я зробив? – незворушно відповів відпочив Віктор на претензії Ірини, – Мама ж мені гроші віддала сама і добровільно. Значить, не так вже й потрібна їй операція. Ну і що, що це твої гроші. Ти мамі їх віддала, а вже як вона ними розпорядилася – яка тобі різниця.

Звісно, мама зробила дурість. Надто вже велике її прагнення допомогти синові, захистити його від біди, навіть ціною свого здоров’я. А може і розуміла Неля Миколаївна в глибині душі, що вже дочка її точно не залишить в біді.

– Ось виходжу її після операції, – обіцяє Ірина, – а далі, як хочуть. Хоч хай квартиру продає заради ненаглядного синочка. Тільки на мене більше не треба сподіватися.

Я чомусь думаю, що з квартирою рано чи пізно дороги Нелі Миколаївни розійдуться, а ось для Ірини це буде черговою «валізою без ручки», яку і не кинеш, і тягти – надірвешся.

Чому настільки сліпа материнська любов? Адже син, заради щастя якого мама ризикувала своїм здоров’ям (не хочеться писати, що і життям), заради люблячої мами не поворухне і пальцем.