Вона помстилась їм за зраду, але не змогла жити з ним

Марина працювала інспектором в податковій, їй було 42 роки. На свій вік вона не виглядала, сторонні сприймали її мінімум на 10 років молодшою. Марині дуже подобалася її робота і її тихе сімейне життя. У неї росла чудова Вероніка, якій було 12 років. Чоловік працював у прокуратурі.

Того вечора зібравшись вже йти додому з  продуктового магазину, куди вона прийшла на ревізійну перевірку, вона вирішила купити дещо додому. Робочий день закінчився добре, всі заплановані справи були успішно зроблено.

Стоячи біля вітрини, вона побачила свого чоловіка, який вже розплачувався біля каси. В кошику в Ігоря було шампанське, ананас і дорога коробка цукерок. Марина подумала, що начебто ніяких приводів для урочистих подій не намічалося. Може його підвищили по службі?

Був перший порив набрати його номер та повідомити, що вона зараз разом з ним в одному місці. «Привіт, дорогий, а ти зараз де?», поставивши кілька смайликів, написала чоловікові Марина. «Я зайнятий, зараз на роботі, боюся, що прийду дуже пізно» – отримала відповідь протягом хвилини Марина.

Раніше у неї не було ні найменшого приводу думати про зради чоловіка. Зібравши всю волю в кулак вона вирішила не робити поспішних висновків і дочекатися вечора. Чоловік подзвонив тільки вранці, о 6.30, вибачився і повідомив, що роботи було дуже багато і він переночував у себе в кабінеті на дивані, спав буквально пару годин. Про те, що він заїде в обід прийняти душ та переодягнутися і натяку не було.

Знаючи, як трепетно він ​​ставиться до свого зовнішнього вигляду, Марина зрозуміла, що справи кепські. Чоловіка вона дуже любила. Втрачати його і ділити з коханкою – це був не її варіант.

Марина почала прокручувати своє життя в голові та зрозуміла, що вона втратила той колишній шик, який любив у ній чоловік, стала мало фарбуватися, давно не робила манікюр і педикюр. Потрібно було терміново щось робити, щоб повернути чоловіка в сім’ю, вона не бажала знати до кого ходить Ігор, вона зрозуміла причини, які також виходили й від неї.

Через пару днів, ввечері о 19.00 Іра пише повідомлення чоловікові, що сьогодні затримується, о 22.00 від неї надходить наступне повідомлення: «Сильно затримуюся. Багато роботи, треба здати звіти. Переночую у колеги, яка живе поруч з офісом».

Прийшовши на наступний день додому у звичайний час, вона побачила чоловіка вдома, хоча, як правило, він приходив щодня ближче до 21.00. Повідомивши, що він здивований тому, що Марина перейшла на такий незвичайний для неї ритм роботи, він почав, вперше за останніх кілька років дивитися на неї так, ніби він не знайомий з нею і нахабно, як чоловік-самець розглядав її з ніг до голови.

Марина це помітила. Ніч пройшла також чарівно, чого у них з чоловіком вже давненько не було. Вранці, коли чоловік ще спав, Марина пішла готувати сніданок і приймати душ, у вітальні брязнуло повідомлення з мобільника чоловіка. Марина вирішила прочитати повідомлення, хоча раніше ніколи не дозволяла собі цього, адже їхня родина, як вона сама вважала, будувалася виключно на взаємній довірі.

«Котик, я страшенно скучила, ти приїдеш сьогодні до мене?». Повідомлення було від контакту «Тарас Іванович». Так, все погано. В голові прокрутилося їх з Ігорем спільне життя, все хороше, що у них було. Марина вирішила набрати цей номер з телефону чоловіка. У звичайній відповіді «Алло, коханий …» вона почула дуже знайомий голос.

Повісивши трубку, вона відкрила номер контакту і це виявилася Світлану, свою подругу та хрещену їхньої дитини. Марина була шокована. На наступний день вона зателефонувала Світлані та запропонувала зустрітися.

– Я тобою захоплююсь,   ти так прекрасно виглядаєш. Таке відчуття, що твій чоловік олігарх і ти купаєшся в розкоші, – повідомила Світлана, як тільки побачила Марину.

–  Так і є. Це опис мого колишнього чоловіка. Я ось хотіла з тобою порадитися. Не хотіла раніше говорити, але справа набула серйозний оборот. Я закохалася, ми з  ним  зустрічаємося  вже  більше 5-ти місяців. Це мій начальник,  він багатий, але я дійсно його люблю. З ним мені приголомшливо в ліжку. А в Ігоря проблеми в цьому плані, він вже давно лікується, але здоров’я у нього дає збої по цій частині. До того ж мені по секрету дружина його начальника повідомила, що у них передбачається скорочення і зміну структури. Ігоря повинні перевести з Києва в Тернопіль. І, як ти сама розумієш, з ним вже точно ніхто не їде.

На обличчі Світлани з’явилася смуток, заздрість, розчарування, – цих почуттів вона не могла вже приховати.

– Так, Марина, заздрю ​​я тобі. Не знала, що твій уже зовсім не перспективний, тримається він молодцем. Ти знаєш, що я теж не проти зустріти такого чоловіка. Як я зрозуміла у тебе вже інше оточення. Не забудь про мене, будь ласка, при нагоді познайом мене з його друзями, дуже прошу.

– Я постараюся. Тільки давай домовимося, моєму чоловікові ні слова.

Через тиждень після зустрічі з Світланою, чоловіка Марини немов підмінили. Приходити став вчасно з роботи, було таке відчуття, що він чимось наляканий, намагався приділяти Марині та  дочці більше уваги, що йому не було властиво останні 2 роки.

Світлана несподівано зникла з міста на тривалий час. Вона працювала викладачем англійської мови у ВНЗ і від роботи поїхала на стажування за кордон на кілька місяців. Несподівано для себе, Марина зрозуміла, що Ігор більше її не цікавить ні як чоловік, ні як друг, ні як людина, з якою їй варто далі крокувати по життю.

Через деякий час її перевели в іншу філію. Співробітники всі були нові й сама нова обстановка стимулювала до кардинальних змін. З Ігорем вони розлучилися. Марина вирішила все почати з нуля і будувати життя по-новому. Хто знає, як у неї це вийде. Відомо одне – вона пішла на великі зміни й вони повинні позитивно позначитися на її майбутньому.