Вона ніколи нічого не їла, аж раптом…

Моя дівчина дуже мало їла. За три роки наших відносин, я був свято переконаний в те, що вона завжди їсть  як горобчик. Пару крихт і все.  Дивним було те, що вона ніколи не було сильно худою.

Але очі відкрилися у мене через рік спільного життя, коли прокинувся я від дивних звуків на кухні.

Скромність дівчини в їжі пам’ятаю ще з першої зустрічі. Я вирішив влаштувати перше побачення  в парку. Купив гелеву кульку з якимось милим і романтичним написом і повів в кінотеатр на відкритому повітрі. Взяв, як завжди попкорн і колу. Однак, Катя навідріз відмовилася від усього: в результаті умовив тільки на мінералку. Вона так і просиділа 2 години без єдиної крихти в роті. Після кіно, ми прогулялися по парку і я хотів пригостити дівчину морозивом, на що та пожартувала, що я хочу зіпсувати її фігуру. У підсумку, морозиво купив обом, але і їв я обидва сам, вона навіть не доторкнулася до нього. Мене це трохи здивувало, але наполягати я не став. Так пройшло перше побачення, і ми розійшлися по домівках.

З тих пір пройшло багато часу і я ніколи не бачив, щоб вона нормально їла. Ось як у вашому уявленні виглядає нормальний обід? Я бачу пюре, пару котлет і салат. Поки я наминав це в один з будніх днів, моя дівчина спокійно дивиться на мене, попиває мінералку і їсть салат. І як я казав, що дівчина моя дуже худою (на щастя) не була. Щічки завжди круглі і рум’янець хороший. Я і дивувався жахливому жіночому метаболізму))

Після того, як ми вирішили з’їхатися і вона переїхала жити в мою квартиру, нічого не змінилося. Я завжди дивувався, як з таким харчуванням вона не страждала сильним дефіцитом ваги. Часом я навіть боявся цього. Тому пару раз заїкнувся про те, що їй треба б відвідати лікаря, але вона якось зніяковіла і образилася. Причин такої поведінки я не знаходив. Однак … в подальшому все стало на свої місця.

Я якось прокинувся посеред ночі. А дівчину поруч не було. Її місце давно охололо, а світло в туалеті не було включене. Я навіть злякався, куди вона могла подітися. Чую писк холодильника і йду на звук. Те, що я побачив, коли зайшов, викликає в моїй голові до сьогоднішнього дня сміх … Холодильник відкритий, на підлозі кіт, їсть шматки від ковбаси і сиру. На столі стоїть тарілка з млинцями, а за столом сидить Катя, наминаючи млинці при світлі від холодильника. Їсть безшумно, але якось дуже відчайдушно, для чогось кидаючи шматочки на підлогу.

Я так розгубився, що не наважувався гукнути її або якось показати свою присутність. Катя, яка судорожно поїдає млинці, виявилася для мене несподіваною. Раніше вона завжди відмовлялася від них, кажучи, що їй не подобається випічка. Тут нарешті вона відчула мій погляд і повернулася.

Завмерла і з переляканими очима і дивиться то на мене, то на холодильник, то на стелю. А млинець так і залишився в руках. Як виявилося, дівчина хотіла злити всю провину на кота, для цього і шматки розкидала! Зніяковіла вона моторошно, навіть заплакала на мої запитання про те, навіщо вона це робила.

Я звісно, не злився і взагалі ніколи не обмежував її в їжі. Трохи пізніше вона мені зізналася, що вдома їй постійно дорікали з’їденим, ось вона і боялася при мені їсти.

Зараз потихеньку вона розслабляється в моїй присутності. Але якщо посеред ночі я прокидаюся і розумію, що дівчата поруч немає, то не заважаю її спілкуванню з холодильником.