Вона ненавиділа свого чоловіка, але згадала про нього, коли він розбагатів

Мені ніколи не подобалася дружина маминого рідного брата. Вона була втіленням лицемірства, меркантильноств і егоїзму.

Вона ненавиділа його і всю нашу родину,  а коли ми приїжджали в гості, то дуже погано це приховувала. Вона дуже любила гроші, розкішне життя, але, на жаль (чи на щастя),  ніколи цього не мала. Я часто бачила, яким засмученим був дядько. Я розуміла, що у нього був черговий скандал через гроші. Він непогано заробляв, але їй завжди цього було мало. Мені було шкода його, але чим я могла допомогти ?! Він терпів дуже довго. Але ніщо не вічне: після 25 років спільного життя вони все  одно розлучилися.

Скільки на нашу сім’ю тоді вилилося бруду. Вона не шкодувала навіть своїх дітей , називаючи їх виродками і невдахами. Претензія до дядька звучала так: «Ти виріс в родині жебраків і помреш таким же жебраком». Коли вона нарешті пішла, вся сім’я зітхнула з полегшенням. Життя почало налагоджуватись.

Дядя поміняв роботу, став заробляти  трохи більше. Я ніколи не бачила його таким живим і активним. Він став подорожувати, у нього з’явилися захоплення, він навіть навчився грати на саксофоні. Загалом, жив повноцінним холостяцьким життям. Якось раз йому на заправці на здачу дали лотерейний квиток. І той виявився виграшним.

Сума була величезною: вистачило на будинок, автомобіль, початок своєї справи і ще залишилося. Але ось проходить всього кілька місяців і повертається та сама жадібна тітка – його колишня дружина. Вона стала переслідувати колишнього чоловіка, намагалася тиснути на почуття, виправдовувалася і, що саме мерзенне, стала тиснути на бабусю, щоб та вплинула на сина. «Потрібно спробувати відродити сім’ю» – говорила вона.

Але всі її прийоми вже не працювали. Коли вона в черговий раз вся при параді прийшла до дядька на роботу, щоб знову його пресувати, він просто викликав охорону, яка акуратно вивела її на вулицю. Це було для неї дуже принизливо і ні на роботу до колишнього, ні до бабусі додому вона більше не приходила.