Вона не заслужила, щоб я їй допомагала

Минулого тихня прийшла до мене в гості  подруга  Аня. Ми майже місяць не бачились, є про що поговорити. Я спекла тортик, купила фрукти, зробила закуску і чекала подругу.

Аня прийшла з дітьми, принесла вино і багато цукерок. Поки наші діти захоплено про щось говорили, ми з подругою сіли на кухні і налили собі вина. Розговорившись, моя подруга майже зі сльозами на очах сказала:

– Не збираюся я допомагати свекрусі в старості. Нехай навіть не сподівається! І вважаю, що у мене перед нею совість буде чиста. Вона за п’ятнадцять років не допомогла нам нічим! Ні матеріально, ні фізично, ні добрим словом, навіть з дітьми ні разу не посиділа, на відміну від моєї мами … Все життя свекруха повторювала, що вона не зобов’язана нікому і нічим. Ну, напевно, вона має рацію – не зобов’язана. Тільки я теж тепер нічим їй не зобов’язана.

Почувши це, я на мить задумалась, а оскільки ми дружимо ще зі школи, то у мене перед очима швидко сплило все життя Ані. ЇЇ навчання, весілля, народження дітей, квартира, яку вони взяли в іпотеку. Аня впевнена, що вони без особливого надриву змогли виплатити іпотеку тільки завдяки її мамі.

Ні, мама не допомагала матеріально – вона просто взяла на себе двох дітей у віці двох і трьох років і повністю, від і до і возиться з ними, тепер уже школярами, досі: зустрічає, проводжає, водить на гуртки, робить завдання, годує обідами. Аня ж з чоловіком всі ці роки мають можливість спокійно працювати і заробляти. Якби не мама, вважає Аня, то і не було б зараз у них ніякої квартири. Тому що працювати в повну силу без маминої допомоги вона б не змогла.

Свекруха всі ці роки живе в своє задоволення. Онуків бачить по великих святах і особливо до них не рветься. У неї справ сила-силенна – подруги, дача, серіал вечорами. Пару раз Аня зверталася до свекрухи з проханнями побути з дітьми, коли мама хворіла або не могла, а у  відповідь чула “Я сина ростила сама, тепер ваша черга”. Тепер уже і в голову не приходить про щось просити.

– Мама практично виростила нам дітей! – каже Аня. – Звичайно, я їй вдячна! Якщо їй щось треба – ми з чоловіком зробимо для неї все. Та й діти наші теж! .. А ось зі свекрухою – складне питання. Ніби як не можна так говорити. Негарно. А як інакше? Близьких відносин немає, любові особливої ​​теж.

На що розраховують ці сучасні бабусі? Невже думають, що ніколи не будуть старими? Адже борг, як не крути, віддяка … Любов і допомогу в старості теж потрібно заслужити?