Вона не стрималась і провчила бубусь, які обговорювали всіх біля під’їзду

Як тільки Тамара  виходила з дому, то одразу ставала об’єктом для обговорення бабусь, що сидять біля під’їзду. Спочатку її це тішило, потім стало трохи дратувати, а одного разу дівчина не стрималася.

– Бабусі, а яке вам діло, як я одягнена? – запитала вона.

Бабки перезирнулися.

– А навіщо ти так вирядилася? Тобі років-то скільки?

– Двадцять. А що?

– Во, двадцять! – не зрозуміло чому зраділи бабки, – Працюєш? Вчишся?

– Вчуся. В Інституті.

– І в такому вигляді ти у свій інститут ходиш? Зовсім вже сором втратила? Скільки бачимо тебе, весь час в коротких спідницях ходиш!

– Так нормальні у мене спідниці! Вам-то яке діло?

– Не груби старшим! Бач, моду взяли – грубити. В аптеці грублять, в трамваї грублять, в ЖЕКу грублять, в магазинах – так взагалі … А що ти там намалювала на обличчі? Це як називається?

– Це називається денний макіяж!

– Який-який? Денний? Ха! А що це у тебе на ногах?

– Туфлі.

– Туфлі? А ти ноги собі не зламаєш на такому каблуці? Куди пішла? Ми ще не все сказали! Ніякої поваги!

На наступний ранок бабки ошелешено дивилися на Тамару. Вона вийшла у квітчастій хустці, з щоками, рясно натертими буряком. Довгий сарафан, з-під якого визирали валянки. Тамара гордо сіла поруч з ними. Витягла кульок з насінням, закинула в рот відразу кілька, стала жувати, попльовуючи.

Бабки перезирнулися.

– Ну що, дівоньки! Посидимо, Потриндимо, хто як одягнений, та чим дихає? Насіння хочете? Ні? – єхидним голосом запитала Тамара.

Бабки моментально очистили лавку, залишивши Тамару, яка несамовито реготала, на самоті. З того часу виходячи з під’їзду у своїх коротких спідницях і яскравому макіяжі, Тамара бачила тільки їх насторожені обличчя. І тиша!