Вона не приймала мене, адже я проста дівчина з села…

Я народилась в маленькому селі Херсонської області. Я закінчила школу з золотою медаллю і відправилась  в Київ, планувала вступити на економічний.  Я вступила  на бюджет  без всякого блату, без родинних зв’язків. Я пробилася тільки завдяки наполегливій праці й терпінню.

Бувши студенткою, я познайомилася з хлопцем Назаром. Він веселий, добрий і дуже тактовний хлопець. Тато Назара був хорошою людиною і судячи з його розповідей, все хороше, що є в моєму хлопцеві, дісталося від нього, але батько рано помер. Назару на той момент було сімнадцять років, а про матір він мало розповідав і то з якимось небажанням.

Після закінчення університету, ми з Назаром вирішили одружитися і він зважився познайомити мене зі своєю мамою.

Вечір знайомства, пройшов огидно. Майбутня свекруха весь час намагалася мені дорікнути, то вилку тримаю не так, то не так ножем ріжу, а коли ми залишилися наодинці, вона прямо накинулася на мене зі звинуваченнями. Свекруха шипіла крізь зуби, що я нахабна, неотесана селючка, яка окрутила її бідного синочка і хочу відібрати квартиру в столиці, але вона стежить за мною і ні за що не допустить нашого весілля. Коли повернувся Назар, його мама знову стала шовковою, хоча все так же повчала мене манер, а я вся червона сиділа мовчки.

Нарешті вечір закінчився і Назар пішов проводжати мене до гуртожитку. По дорозі я про все йому розповіла. Назар поспішив мене заспокоїти, сказавши, що вона завжди так до незнайомих відноситься і трохи пізніше все налагодиться і навіть подружимося.

Після весілля, ми зняли, окрему квартиру. Це були дуже скромні апартаменти й не близько до центру,  зате ми жили окремо від свекрухи. Хоча Назар пропонував пожити у його матері, але я, все ще пам’ятаючи вечір знайомства, відмовилася на відріз.

Перші п’ять років, ми не наважувалися заводити дітей, дуже економили і накопичували гроші. Спочатку треба було вирішити питання з постійним житлом і знайти стабільну, добре оплачувану роботу. Роботу ми знайшли за фахом і взяли трикімнатну квартиру в іпотеку.

Свекруха і тут не давала нам спокою. Бачачи, що вже п’ятий рік ми живемо без дітей, роздзвонила всім, кому тільки могла, що я безплідна і мучу її синочка, адже Назар так хоче дітей і нарікала на те, що син її не може зі мною розлучитися або хоч  завести коханку, щоб та народила йому дитинку.

Я завагітніла і народила дівчинку. Тоді я думала, що свекруха заспокоїться з приводу моєї здатності народжувати дітей, але не тут то було. Коли народилася наша дочка, то була схожа тільки на мене, а подібності з чоловіком на той момент абсолютно не спостерігалося. Свекруха вже чесала язиком, що я гуляща жінка і дитина не від її сина. Вона говорила, що я нагуляла дитину десь на стороні й нібито, ми з неіснуючим коханцем хочемо вигнати її бідного синочка з дому, коли той виплатить іпотеку.

Одного вечора, коли ми лягали спати, Назар раптом запитав, ну і коли я планую вигнати його з дому і зажити щасливим життям зі своїм коханцем. Я стояла немов ошпарена і стала часто моргати від набіглих  на очі сліз.

Назар, побачивши мою реакцію на його слова, сказав що пожартував і почав сміятися і сміявся від душі, поки я била його подушкою. Відійшовши від сміху, чоловік сказав, що був сьогодні у матері і її подружки давали різні поради, як вигнати гуляти дружину. Я  зрозуміла, звідки ноги ростуть і вирішила взагалі більше не спілкуватися зі своєю свекрухою.

Але зовсім не спілкуватися з нею не вийшло. У дочки, був день народження і не запросити, бабусю було неможливо.   Коли всі гості вже розходилися, свекруха підійшла до мене на кухні й пошепки, щоб ніхто не чув, вона сказала, що я повинна їй ноги цілувати за те, що вона подарувала внучці подарунок, хоча внучка їй зовсім не рідна і що вона знає про мої зради та буде мовчати, якщо я сама піду від чоловіка і заберу свою дочку.

Ось тут я вже не витримала і висловила все, що накопичилося у мене на душі, за всі ці роки. Свекруха стояла роззявивши рот. Вона не очікувала від мене такої реакції. Вона думала, що може обливати мене брудом і я їй не зможу гідно відповісти.

Відтоді ми не спілкуємося, вона перестала розпускати про мене брудні чутки, хоча, може і не перестала, але мені наплювати, головне щоб чоловік мені вірив.