Вона не чекала від сімейного життя такого…
Світлані й Максиму по 29 років. Пів року тому вони одружилися, живуть на зйомній квартирі, збиралися скоро брати іпотеку. А зараз невідомо, чи є майбутнє у їх шлюбу. Проблема полягає в тому, що у Світлани – це перший шлюб, а чоловік вже колись встиг одружитися, як він сам каже «по молодості, та по дурості» в 18 років.
– Добре б просто чоловік з досвідом сімейного життя, – говорила Світлані мама ще до того, як вона зробила крок в сторону вівтаря, – але у нього дитині 9 років, подумай тричі.
– Так, я розуміла, – каже Світлана, – що дитина чоловіка від першого шлюбу це аліменти, участь батька в його житті, зустрічі з колишньою дружиною, але я уявити не могла, що буде настільки складно.
Труднощі почалися буквально відразу.
– Ми не можемо знімати однокімнатну, – сказав Максим, – мінімум двокімнатну, до нас же син мій буде приходити у вихідні та на канікулах. Хлопчику треба ночувати окремо.
– Я такого не очікувала, – визнає Аня, – ну так, я не проти була, щоб чоловік з сином зустрічався, але не в мене ж в домі! До того ж від зарплати після аліментів і додаткової допомоги сім’ї сина, залишалися тільки копійки, в усякому разі, левову частку по зніманню квартири довелося б нести мені?
У такому варіанті взяти іпотеку, та ще й виплачувати її, поєднуючи з можливим декретом, було б важко. Зустрічатися з сином на території колишньої дружини було не можна – жінка вже вступила вдруге вийти заміж. Світлана запропонувала чоловікові зняти все ж однокімнатну квартиру, а бачитися з хлопчиком на території бабусі й дідуся.
– Ще цього не вистачало, – заявила мама Максима, – дитина прекрасно живе в новій сім’ї матері, значить і сім’ю батька він повинен знати, якщо вже так вийшло. Я буду зустрічатися з внуком, забирати його зрідка, але батьки повинні виховувати дитину самі. Обоє.
– І не те щоб мама чоловіка сильно любила першу невістку, – каже Світлана, – навпаки, але тут вона прямо на принцип пішла.
– Ведіть роздільний бюджет, – запропонувала Світлані мама, – у тебе при таких розкладах буде йти більше грошей, ніж у чоловіка.
Світлані ця думка здалася дикою, як так, сім’я, а гроші нарізно? Та й сказати Максиму про таке вона посоромилася: вважатиме ще дріб’язковою і жадібною. Максим все зрозумів сам.
– Я знайду спосіб підробляти, – заспокоїв він дружину, – щоб не на твої плечі лягли додаткові витрати.
У Світлани був автомобіль, куплений на власні гроші тоді, коли вона працювала і жила разом з мамою. У чоловіка були невеликі заощадження, але на перший внесок не вистачало.
– Перший раз Максим привів сина до нас десь через пару тижнів після того, як ми одружилися, – каже Світлана, – я наготувала, прибрала у квартирі. Хлопчик тримався ввічливо, але насторожено. Але пройшло все спокійно.
– Відвези вранці Вадима до моєї мами, – попросив Максим, коли вони вже збиралися спати, – мені рано вранці на підробіток, грошики потрібні.
Світлана збиралася поспати довше, але погодилася, відвезла пасинка до свекрухи, звідки його повинна була забрати мама. А потім і почалося.
– Максим сина на вихідні або на канікули забере, – каже Світлана, – а виходить, що я розважаю хлопчика, уроки роблю, годую, вигулюю. А у Максима друга робота. Питається, кому він сина свого призводить? Я нічого не можу зробити, руйнуються всі мої плани.
– Ну ми з колишньою просто домовилися, – виправдовується ввечері Максим, – і ти ж сама хотіла, щоб я заробляв більше.
– Його дитина – його проблеми, – говорила Світлані мама, – бач, відмазку найшов, працюєш? Прекрасно, тоді нема чого дитину вішати на непричетну людину.
– Сходила б кудись погуляти з Вадимом, – пропонував чоловік, – ну поки я на роботі, розважтеся разом.
– А мені це не розвага, – скаржиться Світлана, – мені ця дитина чужа. Я можу приготувати, прибрати, ввічливо спілкуватися, але не можу полюбити чужого мені хлопчика, а Максим цього зрозуміти не може.
– Тисячі чоловіків, – сказав їй Максим, – живуть з дружинами, у яких є діти від попередніх шлюбів. І якось знаходять спільну мову. А ти не можеш? Я батько, я маю право і на те, щоб Вадим ріс разом зі мною, тим більше, що його мама зараз чекає малюка. Так що він і так буде більше часу проводити у нас.
– У нас або з тобою? – запитала чоловіка Світлана, – Хіба ти виховуєш сина? Ти ж його не бачиш, надаючи мені місію по розвазі та вихованню твого хлопчика. Чоловіки, які живуть з жінками та пасинками, знають на що йдуть, а я не думала, виходячи за тебе заміж, що Вадим буде жити з нами, що ти будеш виконувати обов’язки батька … за мій рахунок.