Вона кинула немовля вмирати в старому будинку,а через роки прийшла миритися

матір кинула однорічну Настю вмирати в старому покинутому будинку. Але доля була прихольною до дівчинки і та вижила. Через багато років вони зустрілись…

Це був тихий і спокійний приватний сектор на околиці міста. Тут люди жили давно, всі знали одне одного, події траплялися тут досить рідко. Та й які події, якщо сусіди дружили між собою, були в курсі всіх справ один одного, разом відзначали свята.

Тим сильніше було здивування громадян в той похмурий листопадовий ранок п’ятнадцятирічної давності. На одній з ділянок стояв порожній будинок. Бабуся, що в ньому жила, померла кілька років тому. Син приїхав з іншого міста, маму поховав і поїхав. Він жив цілком забезпечено, тому будинок продавати не поспішав. Та й кому потрібна стара дерев’яна халупа, яку давно пора було знести. Просто бабуся не захотіла переїжджати до сина, бажаючи померти там, де прожила все своє життя.

Загалом, будинок так і стояв кілька років покинутим. Але того ранку перехожі несподівано почули звідти якісь дивні звуки. Зупинилися одні, до них підійшли інші. Стали прислухатися. Хтось припустив, що це кішки нявкають. Комусь здалося, що це просто старі вікна на вітрі скриплять. А комусь почувся … дитячий плач.

Лізти без дозволу в чужий, хоч і порожній будинок ніхто сам не наважився. Подзвонили місцевому дільничному. «Шериф», який теж був місцевим, з’явився швидко. І, взявши на всякий випадок пару свідків, пішов до дому. Однак двері зламувати не довелося. Вони були відкриті. Але чудеса швидко закінчилися, поступившись місцем шоку. Всередині на брудній холодній підлозі на розстеленій клейонці лежала маленька ворухлива грудка. Дитина. Зовсім маленька. Це виявилася дівчинка. Вона тихо-тихо так плакала і у дорослих людей навіть сльози на очах виступили.

Маленьку терміново доставили в лікарню. Лікарі виявили у неї купу болячок і інфекцій, плюс зневоднення. Зробили припущення, що дівчинці близько року і вона провела в порожньому будинку без води і їжі приблизно добу. А в цей час правоохоронці шукали мати дівчинки. Але так знайти і не змогли.

Тому коли дівчинку підлікували, хотіли відправити її до будинку маляти. Але не встигли. Знайшлися добрі люди, які побажали взяти в свою сім’ю Настю. Так медики назвали малу. Настя потрапила до добрих і люблячих людей. Вони навіть не стали її обманювати, та прикидатися рідними. Настя з дитинства знала історію свого життя за винятком перших місяців. Зрозуміло, що цього пам’ятати вона не могла.

У любові і ласці Настя росла, з дитини перетворювалася в дівчину-підлітка. У неї рано відкрилися різні таланти. Але особливо вона любила танцювати. І домоглася на цьому терені серйозних успіхів. Брала участь в різних турнірах, привозила нагороди і в першу чергу ділилася радістю зі своїми татом і мамою. По-іншому вона не називала людей, що подарували їй життя і майбутнє.

Про біологічну матір Настя не згадувала, але доля все-таки підлаштувала дівчинці зустріч з нею. В той день вже 16-річна Настя виступала зі своїм колективом в концертному залі сусіднього району. І однією з глядачок виявилася її рідна мати. Ну, або правильніше сказати, та сама жінка, яка п’ятнадцять років тому залишила Настю вмирати на підлозі покинутого будинку.

Незважаючи на те, що часу пройшло чимало, жінка Настю упізнала. Або, можливо, відчула рідну кровиночку серцем, якого немає. Потім вона буде говорити, що давно усвідомила свої помилки і намагалася знайти кинуту дочку. А залишила тому, що її покинув чоловік і у неї не було ні грошей, ні роботи, ні свого житла.

А поки вона дізналась про нинішню сім’ї Насті і незабаром там з’явилася. Але на поріг її не пустили, зате викликали співробітників поліції. Тепер матері-зозулі належить їм пояснювати за свій давній гріх. Або злочин. Від Насті все це приховувати не стали. Подумали, а раптом дівчинці захочеться зустрітися з цією жінкою? Все-таки рідна мама. «Нехай вона більше не приходить. – відповіла на це Настя і ,обнявши ту, яка її виховала, додала. – Ти моя мама і інших мені не треба ».