Вона егоїстка, хоче покинути нас та їхати за кордон…

Каріна народилася, коли її батькам було буля 40 років. Надія Миколаївна з чоловіком одружилися  досить рано, але обставини склались саме так. Спочатку подружжя усвідомлено довго відкладало народження дітей – чоловік був військовим, вони часто переїжджали, а тому народжувати та ростити дитину  незрозуміло в яких умовах Надії Миколаївні не хотілося.

Пізніше, коли ситуація стабілізувалася, і захотілося завести дітей – завагітніти довго не виходило. Лікарі не бачили відхилень у здоров’ї та тільки розводили руками – ЕКО та інші чудеса тоді ще були екзотикою. І Надія Миколаївна вже змирилася, як раптом несподівано все вийшло – народилася Каріна.

Дочку вони з чоловіком обожнювали, буквально   не даючи ні нахилитися зайвий раз, ні насупитися. Берегли як кришталеву вазу. Надія Миколаївна сиділа з дочкою вдома, кинувши роботу. Всі бажання тут же задовольняли, завалювали подарунками, все робили за неї.

Каріна росла розумною і талановитою дівчинкою, доброю і мрійливою, дуже прив’язаною до батьків.

– Думали з батьком, буде нам підмога в старості! – зітхає Надія Миколаївна.

У двадцять п’ять Каріна вийшла заміж за гарного хлопця і батьки були цьому дуже раді. Допомогли молодим купити квартиру – відразу велику, спільно зі сватами зробили там сучасний ремонт. Квартира вийшла – чудо.

– Думали, будуть нам внуків народжувати, а вони ось що придумали! –  зітхає жінка.

Чесно кажучи, зять Надії Миколаївни міркував про еміграцію в Канаду вже давно, але теща з тестем якось не сприймали ці розмови серйозно. Ну так, там краще, де нас немає. Там все інше, але тут у молодих теж є дуже багато. Друзі, квартира, хороша робота з непоганими для їх віку посадами, батьки, нарешті.

Обоє вони –  єдині діти у своїх сім’ях. У зятя, правда, батьки молоді й ще працюють, але у Каріни літні, під сімдесят. Скоро і їм знадобиться допомога …

Яке ж було здивування і шок, коли зять заявив, що все вже вирішено і вони їдуть – ось, буквально через кілька тижнів. Мало не речі вже зібрані та квитки на руках …

– Квартиру здали якимось приятелям! – журиться Надія Миколаївна. – Нова квартира, рік тому відремонтували все, техніку нову купили, меблі. Все залишають невідомо кому! Чужі люди це вб’ють в мотлох, але діти ні про що не думають! Так що там квартира! Тут життя летить під укіс. У всіх знайомих давним-давно внуки, великі сім’ї, а у нас з чоловіком немає нікого і не буде … Будемо сидіти удвох, дивитися один на одного. Дочка позбавила майбутнього!

Каріна намагалася наводити якісь аргументи про те, що це крок вперед, розвиток, новий досвід. Що вони з чоловіком люди дорослі, все обдумали, їдуть не навмання. Що там, на місці, у чоловіка є певний план і друзі, які допоможуть на перших порах. Що мости вони не спалюють, квартиру не продають, а тому повернутися зможуть завжди. А якщо влаштуються там добре, то і батьків туди покличуть…

Але Надія Миколаївна нічого слухати не хоче. Дочку вона вважає егоїсткою і зрадником і не розмовляє вже тиждень.

– Ну що ти так заводишся! – намагаються втішити Надію Миколаївну ті самі подруги, які з дітьми та внуками. – Залізної завіси зараз немає. Зберешся та поїдеш в гості! І вони до тебе будуть приїжджати!

– «Туди» ми не поїдемо! – безапеляційно заявляє Надія Миколаївна. – Нічого нам там робити. Де народився там і згодився!

 

Як вважаєте, Каріна дійсно егоїстка? Або вона повинна жити своїм життям і не зобов’язана сидіти біля  батьків? Егоїстка в цій історії Надія Миколаївна  і тільки вона?