Вона чомусь вирішила, що у 8 років хлопчик уже повинен платити за її дочку…

Не так давно зі мною стався випадок, який і досі не вкладається в моїй голові. Ми з чоловіком з дуже раннього віку привчаємо сина відповідально ставитись до грошей.

Артуру 8 років і останні 3 роки ми щотижня видаємо йому кишенькові. Цієї суми більш ніж достатньо для дитини, але при цьому ми не купуємо йому іграшки та забаганки (крім подарунків на свята), це він повинен оплачувати зі своїх грошей. Так син вже навчився економити та накопичувати.

Раз у 2-3 місяці ми з ним ходимо в  дитячий розважальний центр, де син може вдосталь пограти, весело провести час та зарядитись позитивом. Там є настільний хокей, стрілялки з великими екранами, машинки й гонки різні.  Частину  витрат оплачуємо ми, а решту син дає сам, щоб я поклала йому на карту для ігор.

Я частину суми для ігор на картку  поклала, оскільки в закладі дітям це робити самостійно не дозволяють і відправила сина розважатися, а сама за столиком присіла, кави попити та сік сина охороняти.

– Люба, ти? Скільки років не бачились! – пронизливий голос почувся біля мене.

Обернулася – стоїть жінка років 35, дуже об’ємна, яскраво нафарбована, в надто короткій сукні й на високих каблуках. Стоїть, тримає за руку дівчинку років 6 в прикиді дуже схожому на мамин і радісно посміхається. Я її не впізнала. Про що не забула повідомити.

– Та годі! Люба, ти серйозно? Я заміжня була за твоїм троюрідним братом, у баби Параски в селі бачилися! Згадала.

Була така дружина у далекого родича. Правда, ім’я так і загубилося в глибинах моєї пам’яті, а вона не представилася, точніше, не нагадала. Вона сіла за мій столик, посадила поруч дочку, представивши дівчинці мене як тітоньку.

Жінка говорила не перестаючи, аж голова розболілася від великої кількості слів за хвилину. Коли вона почала поливати брудом свого колишнього чоловіка, батька дівчинки з чудовим ім’ям Ангеліна, я попросила її перестати. Вона надулася і сказала:

– Не дивно, що слухати не хочеш. Рука руку миє!

Хто там кого миє, я не зрозуміла. Прибіг син і сказав:

– Мамо, там такий класний новий апарат встановили! У мене місія на паузі, треба ще грошей покласти!

– Добре, зараз покладу, – я вибачилася перед дамою і ми пішли до каси. Задоволений син повернувся зі мною, допити сік.

– Подобається тобі грати? – дивно посміхнулася ця жінка, звернувшись до мого сина.

Він кивнув. Тоді вона показала на свою дочку:

– Візьми з собою Ангеліну, разом пограєте, веселіше буде!

Син подивився на мене, я знизала плечима залишивши рішення за ним.

– Ангеліні теж потрібна картка, без неї нічого не працюватиме, – рішуче сказав син.

– Ти її запрошуєш, значить, як джентльмен, заплатиш за вас обох, – знову посміхнулася вкрай неприємна особа і повернулася до мене:

– Хлопчиків з дитинства треба вчити джентльменами бути, а то виростають потім козли. Ходити далеко не треба – взяти татуся Ангеліни.

– Мамо, я побіг! Місія чекає! – син втік до автоматів.

– Ангеліна, доганяй скоріше хлопчика! – заметушилася непрохана співрозмовниця, пхаючи дівчинку в бік ігрової зони.

Я вирішила втрутитися і вказала їй напрямок, де можна знайти касу. Відразу було кудкудакання, вибачте, по іншому це назвати не можу:

– Навіщо? Ангеліна йде із хлопчиком! Вона – дівчинка, нехай за неї хлопчики платять.

– Син не хоче платити за Вашу дочку, він про це сказав. І він не зобов’язаний цього робити.

Я вислухала наступну тираду цієї жінки. Виявляється, я погано виховую дитину. На її думку, я повинна з дитинства закладати йому в голову: все, що у нього є, він повинен роздавати першим-ліпшим дівчаткам. Як це зручно – виростити дійну корівку для покоління принцесок, за яких хлопчики повинні платити. Не джентльмена я виховую. Ось так.

– Виховувати дочку в ключі «вона дівчинка, нехай за неї хлопчики платять» матиме наслідки у вигляді зниженої соціальної відповідальності. Хочете, щоб хлопчиків виховували джентльменами – виховуйте свою дівчинку справжньою леді. До побачення! – попрощалася я з колишньою дружиною далекого родича.

Джентльмена я виховувати повинна. Ага, от уже розбіглась. Щоб потім якась Ангеліна, вихована подібною нахабною мамою, йому голову морочила? Ніколи!..