Вона багато років мріяла позбутись від невістки, а коли її бажання здійснилось…

Життя склалося так, що 10 років тому я працювала зі свекрухою своєї подруги. Про те, що Катя – моя подруга, колезі я не признавалась. Навіщо мене зайві проблеми на роботі.

Раїса Едуардівна була досить цікавою жінкою, приємна в спілкуванні, досить розумна. На роботі її всі цінували, вона була справжнім фахівцем своєї справи, ніколи не говорила нічого про колег за їх спиною.

Була в неї своя особливість – вона щиро  ненавиділа свою невістку Катю, дружину єдиного сина Олега. І дурна, і страшна, і господиня погана, а дітей виховувати взагалі не вміє. І так переконливо Раїса Едуардівна розповідала, що я б і повірила, якби Катя не була моєю подругою з дитинства і не жила колись в моєму будинку. Я часто заходила до неї в гості та бачила на власні очі її побут і сім’ю.

Дохід у них був невеликий: він охоронець доба через три, вона – медсестра в лікарні, зарплати в обох скромні. Але діти – дві дівчинки – завжди доглянуті, в красивих сукнях. Катя сама недоїсть, а дочкам все найкраще купить. В Каті була ділянка величезна в передмісті,  яка належала її батькам. Вона там город доглядала, овочі та полуницю вирощувала.Катя після роботи дочок з садка забере – і туди. Поливає, сапає, прополює.

Олег теж іноді заходив, брехати не буду, допомагав навесні землю перекопувати. Ну а далі Катя вже сама. Город же – жіноча справа. Але Катя не ображалася, навіть не думала про це. Навпаки, чоловіка вона дуже любила, захоплювалася ним і догодити старалася. Вдома завжди чистота, підлоги щовечора мила. Сама за продуктами бігала по навколишніх магазинах, завжди готувала  свіжу їжу. Як вона все встигала, я навіть уявити не можу.

Але було і ще дещо: в суботу-неділю вирушали вони до Раїси Едуардівни допомагати. Олег у свої вихідні до матері один не їздив. Вже не знаю, як вона їх переконала, що немічна і хвора. На роботі вона сама шафи пересувала і взагалі показувала неабиякі результати фізичної підготовки. А вдома звалила все господарство на Катю і тільки вказівки роздавала. Ось приїдуть вони, Катя відразу в город йде і працювати починає, а Олега матуся перед телевізором укладає. Втомився синочок за робочий тиждень, відпочивай, маленький.

Катя так на сонці в нахил кілька годин провозиться, що тиск скаче до серйозних значень, а Раїса Едуардівна лише відмахується і твердить, що Катя вигадує. Іноді мені навіть здавалося, що спеціально вона город здоровенний тримає, щоб Каті життя максимально ускладнити. Стільки картоплі та огірків і трьом не з’їсти, не те, що одній.

Намагалася я Раїсу Едуардівну соромити, але вона тільки сміялася і говорила, що Катя не здохне, а головна мрія її життя – Олега розлучити з нею, не пара йому моя подруга. І синові своєму Раїса Едуардівна це при кожному зручному випадку говорила.

Я в глибині душі згодна була: Каті інший чоловік потрібен. Господарський, сильний, захист і опора, а не цей безхребетний ледар Олег. Але ні Каті, ні Раїсі Едуардівні я, зрозуміло, нічого не говорила.

Потім я на іншу роботу пішла і з Раїсою Едуардівною спілкуватися перестала. З подругою ми й надалі спілкувалися. І недавно все так і сталося те, про що Раїса Едуардівна мріяла. Зустрів Олег дівчину і пішов від Каті. Сказав, що жив з нею тільки через дочок, а раз вони трохи підросли, не хоче він більше приховувати своїх почуттів. Зустрів, мовляв, справжню любов.

Та й пішов не по-людськи: почав майно відбирати. Машину, яка в кредит на Катю куплена, на матір заздалегідь записав. Квартиру, яку 5 років тому купили, половина теж його матері належить, як виявилося, не дивлячись на наявність дочок. Гроші, які з ініціативи Олега типу на відпочинок і весілля дівчаткам відкладали, знову ж на рахунку Раїси Едуардівни були. Готувався заздалегідь до розлучення.

Катя постійно поривалася залишити все йому і поїхати до батьків, та ми не дали. Допоміг знайомий адвокат квартиру відстояти в обмін на машину депозит. Не скажу, що у Каті все добре тепер, це ж життя, а не фантастика. Але заспокоїлася вона вже, оскільки в шлюбі з Олегом прожила 11 років.

Тепер вона квіти садить, декупажем займається, полуницю та помідори з огірками вирощує. Нещодавно вона познайомилася з чоловіком. Як далі у них буде – невідомо, але я в нього вірю. Він наполегливий.

А днями я Раїсу Едуардівну зустріла. Тягне з магазину сумку з продуктами. Вирішила допомогти їй, до будинку проводити. Вона зраділа, сумки віддала і дріботить поруч, на нову невістку скаржиться. Не такою, як Катя ця дівчина виявилася: Олега жваво на нормальну роботу погнала, а Раїсі Едуардівні та її хворобам дулю показала. Сказала: «Потрібен город, працюй там сама, до мене не лізь!» І в домі у свекрухи теж відмовилася порядок наводити, навіть продукти не купує. У вихідні по салонах ходить, масаж, процедури там всякі. Відпочиває. Олег теж їздити до мами перестав, без дружини й раніше не бував, а тепер і з дружиною не вийшло. А Раїса Едуардівна вже по-справжньому хворіти почала, важко і в магазин вийти, і навіть їжу зварити.

Недобре, звичайно, насміхатися, але не втрималася я. Кажу: «Ну що, раді, мабуть, що від Каті позбулися, Раїса Едуардівна? Та ще й грошики, їй зароблені, прихопили». Розлютилася вона, сумку у мене вирвала і побрела далі одна ледве-ледве. А я стою, дивлюся услід і не знаю – жаліти мені її чи ні.

З одного боку – поплатилася за ставлення до Каті, а з іншого – кожна мама хоче щастя своїй дитині. Просто розуміє його по-своєму.