Вона 10 років приховувала від свекрухи, що в неї є син…

Наталя і Костя майже 10 років ховали від Дар’ї Петрівни, мами Костянтина, наявність у Наталії дитини від першого шлюбу. 10 років ховати дитину, Ви тільки вдумайтеся в цю цифру – 10 років! Як? – було моїм першим питанням. Дитина – не голка, яку можна заникати в стіг сіна. Чи не іграшка, яку можна прибрати подалі на верхню полицю.

Костя одразу своїй мамі одразу не сказав, що у Наталі є син. На потім відклав. Познайомилися, вона так раділа, що  її невістка «без причепа», паралельно такими помиями обливши дружину сина її колеги, яка посміла вийти заміж з дитиною. «Один шлюб не зберегла, і другий не збереже!» презирливо процідила тоді Дарина Петрівна.

Від знайомства з майбутньою свекрухою у Наталії залишився неприємний осад. Вона навіть хотіла розірвати всі відносини з Костянтином, але чоловік не дозволив. Він одразу зробив пропозицію і пообіцяв не давати Наталю в образу своїй матері. Але розповісти Дарії Петрівні правду у Костянтина не вистачило духу. Кожен раз, коли він піднімав цю тему, то натикався на такий негатив у відповідь, що вирішив взагалі промовчати про таку «дрібницю» з біографії Наталії, з подачі самої Наталії, зрозуміло.

Так і почалася гра «в хованки», що затяглася на довгих 10 років. Костя наполіг, щоб його мама попереджала про те, що приїде до них в гості. Пару раз вона приїжджала без дзвінка, а вони сиділи у квартирі та намагалися не дихати, щоб жінка з під’їзду не почула. Синові тоді 3 роки було і гра в мовчанку, за яку він потім отримував цукерку, йому дуже подобалася. Часом дитяча кімната на вигляд нічим не відрізнялася від вітальні. Іграшки, книжки й олівці з фломастерами були заховані під  простирадлами., а одяг лежав  в окремій шафі, в пакетах. Щоб, в разі виявлення, відговоритися: «Родичі віддали, стане в нагоді потім!»

Наталя втомилася відводити сина до сусідки, поки Дарія Петрівна розпивала у них вдома чаї. У дитини не було красивого посуду з героями мультфільмів – раптом запідозрить. Дитячий одяг  сушився на балконі: на підлозі стояла сушарка, прикрита від вікна великою парасолькою, щоб не видно було. На час лікарняних вони відговорювалися від свекрухи, не їздили до неї, не кликали її в гості. Наталя взагалі постаралася звести їх спілкування до мінімуму. Навіть спеціально скандалила, щоб вона ображалася і до них не лізла, аби правду не дізналась.

Син Наталі пішов в перший клас, потім в другій. Телефонні розмови вітчима, якого він називав татом, з його мамою хлопчик чув і почав задавати питання про бабусю. Костянтин, замість того, щоб розповісти пасинку хоч щось правдоподібне, запропонував гру в шпигунів: сховайся від злісної бабусі.

– Коли синові було 11, Дарія Петрівна прийшла несподівано. Сказала, що повз проходила. Син прийшов зі школи, коли я годувала свекруха тортиком. Я, згораючи від сорому, представила їй свою власну дитину двоюрідний племінник.- згадує Наталя.

Ввечері, коли Костя прийшов з роботи, у жінки була істерика:

–  Ми ні з ким не спілкувалися – не дай Боже, знайдуться спільні знайомі з Дарією Петрівною і розкажуть їй про мою дитину. У нас не було сторінок в соціальних мережах, ми намагалися нікуди не ходити, тим більше в районі, де живе Дарія Петрівна. Моя боягузтво з’їдає мене.

У Наталі почалися проблеми зі сном, головні болі від нервів і переживань. Радувало, що у них немає купи родичів: у Кості тільки мама, а у неї тільки син, а то довелося б усім брехати.

Правда спливла випадково. На ювілеї Дар’ї Петрівни Наталі зателефонували і повідомили, що її син упав зі скейта і зламав ногу. Наталя схопилася і почала збиратися.  Дарина Петрівна стиснула губи й сказала:

– Що може бути важливіше, ніж день народження члена сім’ї?

Наталя в істериці їй відповіла, що інший член сім’ї та не приховуючи емоцій розповіла всю правду. Поки свекруха відкривала і закривала рот, Наталя втекла.

Костянтин повернувся додому похмуріше хмари. Від мами (за брехню і приховування факту наявності дитини) йому дісталося по перше число. Дарія Петрівна вимагала негайного розлучення. Але не через дитину Наталі, а через те, що з неї 10 років «робили дуру». Вона бушувала кілька місяців,  дзвонила Кості з ранку до вечора, приїжджала до нас і вимагала від Наталі залишити її сина в спокої.

Допоміг син. Він в лоб запитав у Дарії Петрівни: «Це ти – моя бабуся?» Свекруха Наталі сіла там, де стояла, від несподіванки. Вона мовчки кивнула у відповідь білявому підлітку. Він запропонував налити бабусі чай і посмажити для неї яєчню. «Бабуся» довго розмовляла на кухні з «внуком», попросивши Наталю стояти осторонь. А зібравшись йти, Дарія Петрівна обізвала сина з невісткою «ідіотами».

Рік знадобився Дарії Петрівні, щоб примиритися з наявністю внука. Всього рік. Наталя кусає лікті:

– Не треба було боятися, тоді цей рік пройшов би ще 10 років тому. Не довелося б постійно брехати та вивертатися. Я сама зараз зрозуміти не можу: як мізків вистачило, точніше – не вистачило, приховувати той факт, що у мене є син. Костя вважає себе винуватим, а вважаю, що вина повністю на мені. Не треба було ні перед ким будувати з себе людину, якою я не є. Не треба було обманювати свекруху. Про те, що все таємне стає явним, я намагалася не думати. Добре, що все добре закінчилося. – каже Наталя.