– Внука новонародженого шкода. Невістка цілий день сидить за комп’ютером…

Леся – тридцятирічна невістка Марії Тимофіївни, дружина її єдиного сина і мама тримісячного внука. Одружені вони вже сім років і весь цей час у свекрухи з невісткою були прекрасні відносини. Втім, ділити їм було нічого: разом ніколи не жили, на одній кухні не готували. Все спілкування зводилося до рідкісних зустрічей у свята.

Марія Тимофіївна раніше тільки встигала нахвалювати невістку всім знайомим:

–  Леся у нас просто чудо! – розповідала вона. – П’ять мов знає! Уявляєте – п’ять! По-англійськи й по-іспанськи вільно говорить, просто  не замислюючись! Працює перекладачем – чудова професія для жінки! Завжди гарантований шматок хліба. До того ж і працювати можна з дому, якщо треба. Для сім’ї, для дітей дуже зручно …

Леся справді працювала до самих пологів – останні тижні вже з дому і відновила трудову діяльність відразу ж після виписки. На щастя,   їй не потрібно було сидіти в офісі. Дитина народилася дуже спокійною і молода мама встигає за день виконати досить-таки великий обсяг роботи.

– Тільки ось чим далі, тим більше мені це все не подобається! – зітхає Марія Тимофіївна. – Леся цілий день за роботою. Малюка погодує, переодягне, в ліжечко покладе, мобіль включить і знову за комп’ютер. Ну не повинно так бути, щоб малюк розвивався з ним спілкуватися треба, грати, розмовляти, на ручки брати …

– Так ти б допомогла невістці-то, – каже Марії Тимофіївні подруга. – Поки вона працює і позаймалася б з малюком …

– Пробувала! На третій день мене виставили геть, з того часу до внука особливо і не підпускають. Леся заявила, що я балую дитину, “привчаю до рук”. Він, мовляв, після мого відходу взагалі лежати один не хоче, на руки проситься, плаче, а їй працювати треба, щоб кваліфікацію не втратити … Цілодобово працює! Хоча прямо необхідності такої немає. Син заробляє нормально і сім’ю забезпечує …

– Ну няню б взяли!

– Так і няню не хочуть з цієї ж причини. За кілька годин вона дитину до рук привчить. Невістка вважає, що цього не потрібно, у них все в порядку. А я прямо вже накрутила себе … Боюся – раптом внук відстане в розвитку, а? Раптом потім не надолужимо?

Невістка Леся нічого особливого в тому, що відбувається не бачить, побоювання свекрухи вважає нісенітницею. Дитина не страждає. Він ситий, сухий, в теплі, а бабусі просто дах знесло через появу пізнього внука. Про те, щоб взяти няню на повний робочий день, невістка і чути не хоче. Вона не для няні народжувала.

Бабусі треба зайнятися своїм життям і не лізти до молодих, самі розберуться? Або необхідно «рятувати внука»? І якщо рятувати, то як?