Влаштували гулянку без мого відома й на моїй території, а я ще й винна…

Наталі 33 роки. Три роки тому вона розписалась з Олегом, весілля влаштовувати вона категорично не хотіла. Дітей у них немає, хоча є і велике бажання, і матеріальні можливості.

Олегу належить однокімнатна квартира, яку вони зараз здають, а живуть в трикімнатній квартирі Наталі. Обоє заробляють досить непогано. Батьки Наталі вже померли, а братів-сестер у неї ніколи й не було,  а в Олега є молодша сестра, якій 25 років. В принципі вони теж нормально забезпечені. У Віки теж є однокімнатна – батьки подбали. У ній вона і живе. Є машина і у Віки, і у Олега, і у Наталі.

А дача … Свекри ніколи й не горіли бажанням її придбати, хоча можливості у них були. Наталя теж не замислювалася про заміський будинок, просто бабуся з боку батька, яка пережила обох її батьків, залишила свій сільський будиночок єдиній внучці. Будиночок у бабусі був маленький і далеко не новий, зате в престижному районі, місця красиві й до міста пів години їзди.

2 роки тому, отримавши спадщину, Наталя ледь не продала цей будиночок, але чоловік і його батьки відмовили:

– Ти що! – переконував дружину Олег, – Продати завжди можна, там одна земля дорого коштує, а такий варіант, якщо захочеться, можна потім і не знайти. Давай відремонтуємо і будемо самі їздити, або дачників пустимо, охочі завжди знайдуться.

Наталя задумалася і погодилася. Перший рік приводили будинок і ділянку в порядок. Грошей витратили багато, але до цієї весни будинок і ділянка мали дуже навіть пристойний вигляд. На червень місяць Наталя дійсно здала будиночок дачникам, але результат її зовсім не влаштував: і сміття після себе залишили, і щось там зламали.

– Ну й добре, – сказала Наталя чоловікові, – нехай стоїть, зараз тільки знову приберемо все там і полагодимо. Може на вихідні самі туди будемо їздити.

З’їздила Наталя з чоловіком на дачу пару раз, а потім жінка планово лягла в лікарню: з’явилася надія, що після цього курсу лікування в родині з’явиться довгоочікуваний малюк. Чоловік до дружини ходив, відвідував, дзвонив, переживав і підтримував.

Вранці в п’ятницю зателефонував Олег і сказав, що поїде на дачу, начебто його раніше з роботи відпустили й він хотів там газон в порядок привести. Наталя навіть не сподівалася, що її випишуть або хоча б відпустять на вихідні. Однак жінку відпустили до ранкового обходу в понеділок.

Наталя заїхала додому, привела себе в порядок, переодяглася і вирішила зробити чоловікові сюрприз –  з’явитися на дачу.

– Наївно накупила смакоти, – обурюється вона, – для пікніка та шашлику. Приїжджаю, а там вже все є: і шашлик, і пікнік, і компанія весела.

Компанія на дачі зібралася, щоб відсвяткувати день народження бойфренда Віки:  12 людей, троє з них – дівчата. І серед усієї цієї компанії був Олег.

– Ні, про ревнощі мова не йде, – каже Наталя, – одна з дівчат – це його рідна сестра, дві інші були зі своїми чоловіками. Мене зачепило інше: брехня Олега про справи на дачі й те, що на моїй дачі вирішено було відсвяткувати свято, навіть не повідомивши мене, тобто повноправну господиню про це.

– Я не хотів тебе турбувати, – виправдовувався чоловік, – ти б почала нервувати, а я навіть і не міг подумати, що тебе можуть відпустити на вихідні.

Але Наталя цих жалюгідних виправдань не прийняла. Ні, компанію вона не виставила, але чоловікові сказала:

– Наступного разу, коли надумаєш покликати гостей до мене додому, то хоча б запроси та повідом мене про це.

– А що, для тебе це така проблема? – втрутилася в розмову подружжя Віка, – так, дача твоя, але ремонт тут ви робили разом, так що братові моєму тут теж дещо належить.

– Немає проблем, – Наталю це втручання ще більше вивело з себе, – і так, дещо належить. Тому нехай він після вашої вечірки прибере тут дещо, забере своє дещо і покине мою дачу і мою квартиру. –  Мало того, що веселиться і розважається за моєю спиною на моїй території, так ще і стоїть мовчки очима кліпає, коли його сестра в моєму ж домі демонструє повне до мене неповагу.

Олег  поки ще живе на тій самій дачі: його власна квартира зайнята квартирантами. Та й на примирення з дружиною він дуже сподівається. Конфлікт спробували згладити свекри: подзвонили Наталі, вибачилися за дітей, відчитали і сина, і дочку.

– Я тебе чудово розумію, – сказала свекруха, – ти в лікарні,  про материнство дбаєш, а тут – таке. Але чого в житті не буває. Не приймай поспішних рішень.

Віка вибачатися не поспішає.

Як вам така ситуація? А й справді, чого не буває в житті й в чомусь Віка була права на рахунок дачі? Або такий вчинок чоловіка – це зрада і  неповага?