– Візьми і мою дочку з собою в дорогу, це ж не важко. – заявила мені сусідка, а я навіть не одразу знайшла, що їй відповісти…

Ця історія трапилась зі мною сім років тому, але й дотепер не дає мені спокою. Ніяк не можу зрозуміти, чим саме я заслужила на таке ставлення.

За час перебування в декретній відпустці  я встигла подружитися з сусідкою. Діти – ровесники, у неї – дочка, а у мене – син. Спочатку ми разом гуляли буля будинку з дітьми, заходили одна до одної в гості на чай.

Наші діти підросли й стали разом ходити в садок в одну групи. Якось сусідка зайшла з вечора і каже: «Можеш завтра мою дочку в садок прихопити, а то мені треба до лікаря з самого ранку?» Зрозуміло, що я погодилася.

А потім понеслося: то забрати ввечері, то посидіти годинку-другу. І не відмовиш адже, сина-то я веду і забираю з садка, значить немає причин її дитину не взяти, адже вона живе в сусідньому під’їзді. Гаразд, мені нескладно, хоча і напряжно з двома трьохлітніми дітьми справлятись.

На літо сусідка вирішила віддати доньку свекрухи. Свекруха жила досить далеко, 700 км треба їхати. Ми зібралися на море, на поїзді, викупили все купе. Нас троє, четвертий не підсяде, клас! Місто ж це, де жила свекруха сусідки, якраз по шляху проходження нашого поїзда. Я, по простоті душевній, розповіла про поїздку сусідці.

Раптом вона на  хвилинку задумалась і каже:

– Слухай, дай паспорт, я на тебе довіреність оформлю, щоб Ви мою дочку прихопили з собою в поїзд, а свекруха її зустріне. Так класно вийшло і мені не треба їхати. Свекруха потім дочку привезе.

Німа сцена. В моїй голові відразу купа думок. Через хвилину я сказала:

– Знаєш, мені треба у чоловіка запитати. Їхати все-таки більше ніж добу, хіба мало що може статися? Та й мені зі своїм важко в поїзді, оскільки у нього шило в попі. Твоя теж спритна дуже. Я таку відповідальність не можу на себе взяти.

Чесно, але у відповідь я почула:

– Ну, ти й сволота. Невже тобі так важко? Я заплачу за квиток.

Мене прямо затрясло від обурення:

– Це я сволота? Весь рік я твою доньку відводила і забирала, а тепер значить я сволота? Ти справді не розумієш, що це дуже велика відповідальність взяти дитину в поїзд мало не на дві доби? Я все сказала!

Сусідка пішла. Більше ми з нею не спілкувалися, дочку до свекрухи вона так і не відвезла того літа.

А Ви б взяли з собою маленького чужу дитину?