Віра прийшла додому дуже втомленою. Вирішила відпочити і прилягла на диван. А її котик почав лізти між рукою та книжкою. Як виявилось він хотів сказати щось важливе

Одну жінку довели на роботі – причіпки, непомірні та незрозумілі вимоги, інтриги… Страшно роботу втратити, як потім жити? І в особистому житті все було непросто. І батьки похилого віку, з ними важко. Але треба помагати. Треба працювати. А на роботі – ось така ситуація…

Жінка прилягла ввечері з книжкою на диван, щоб хоч трохи відпочити та відволіктися. А котик почав лізти між рукою та книжкою, приголубитись захотів. Щось хотів сказати своєю мовою. Лізе та лізе. І жінка його відштовхнула. Не сильно, але роздратовано. Ну куди ти лізеш? Йди звідси. Бачиш, я втомилася.

Котик слухняно пішов у свою постільку. Ліг спати, поклав мордочку на лапку, – він так завжди засинав. Тільки цього разу вранці не прокинувся. От і все.

Він, мабуть, тому й ліз, хотів сказати, що йому щось болить. Або хотів попрощатися. Чи хотів знайти захист від зла в обіймах любимої господині, – хто знає? І жінка сильно плакала. Довго плакала. І через те, що котика не стало. І через те, що вона його відштовхнула…

І досі її цей дрібний випадок мучить та викликає сльози. Так часто буває: доведуть чужі люди. Або обставини життя. А свій лізе, просить щось, кличе грати, хоче щось розповісти, дзвонить, чіпає руку… Але це ж свій. Тому можна роздратовано відповісти: ” дай мені спокій!”. Злегка відштовхнути.

Ось про це і потім найбільше шкодуватимемо. Про це й плакатимемо. Про свого котика. Про котика, якого ми відштовхнули. Про наш улюблений котик, який хотів трошки любові та уваги, він же майже не заважав! Але не вистачило сил та часу для нього.

Ось про це і треба пам’ятати – про свого котика. Про те, хто покірно прийме нашу неуважність і тихо ляже у свою постільку. І треба знайти сили обійняти його Просто обійняти, та й годі. Це так просто! А злі чужі та життєві тривоги – вони завжди будуть. А котик – не завжди. Дитина, батько, старий перевірений життям друг, кохана людина, – не відштовхуйте їх.

А ось чужих іноді можна і м’яко відштовхнути. Чужих недобрих людей та недобрі тривожні думки. Це невелике зусилля, але необхідне.