Він зробив все, щоб розтоптати мене…

Коли вони познайомились – їм було по двадцять років. У них закрутився неймовірний роман і він обіцяв, що вона завжди буде у нього єдиною. Вона з головою пірнула у вир нового для неї сімейного життя. Невдовзі у них народився синочок, через що вона змушена була кинути навчання. Безсонні ночі біля дитини та хатні клопоти вимучували її, однак підтримка з боку чоловіка та радість материнства робили її щасливою. Вона всю себе віддавала чоловікові і дитині.

Після декрету, Сергій не відпустив її працювати, сказавши, що вдома забагато роботи, а гроші він заробить сам. Потім народилася донька. І Іра зовсім засіла вдома. Прибирання, затишок, смачний обід – і так по колу. Всі дитячі хвороби лягли на її плечі, вона їздила по лікарнях, потім проводила всі призначені процедури, забуваючи поїсти. Спочатку вони знімали житло, а тоді взяли іпотеку. Маленька двокімнатна квартира здалася найщасливішим місцем на землі, але грошей ледь вистачало на їжу. Сергій працював в цеху з виробництва пластикових вікон і зарплата у нього була мізерна як на виконувану роботу.

– Спробуй сам, – запропонувала Іра на імпровізованій сімейній нараді.

– А вийде? – засумнівався Сергій.

– Я допоможу, – впевнено сказала тендітна Іра.

Перше замовлення Сергій робив в гаражі за кредитні гроші, а сім’я в цей час сиділа на капусті з картоплею. Однак бізнес пішов, відсутність керівників, що забирали більшість доходу, та працьовитість Сергія дозволили покращити їх статки. З часом Сергій сказав, що йому потрібні помічники, оскільки він не встигає самотужки робити всі замовлення. Оскільки діти вже підросли, Іра запропонувала себе як помічницю, адже це справа сімейна і платити стороннім людям не хотілось. Вона стояла в холодному приміщенні на бетонній підлозі в зимових чоботах і відчувала, що товста підошва чобіт не рятує від холоду. Руки були обвітрені, вона тремтіла від холоду, але жодного разу не поскаржилася чоловікові, що втомилася і замерзла.

Через два роки маленький, але власний цех працював, стабільно йшли замовлення. Іра хотіла влаштуватися на роботу. Чоловік давав гроші, але їй хотілося свої, нехай невеликі, але зароблені нею. Вона влаштувалася продавцем у квітковий магазин. Робота їй подобалася. Але прихворіла дочка, а підмінити ніким.

Попросила чоловіка один день залишитися вдома – всього один день. Увечері був скандал. Сергій звик, що будинок і діти були на Ірі, тому зажадав звільнитися на наступний день. Іра пішла з роботи. А через рік знову спробувала влаштуватися, але Сергій відрадив, сказавши, що Іра його найголовніша помічниця, що коли він знає, що дружина вдома, то впевнений, що все буде добре з дітьми і вдома буде чисто і як завжди смачний обід.

Минуло 16 років. Сергій побудував хороший цех, найняв працівників, приносив додому гроші. А Іра як і раніше займалася домом і дітьми. Вона вже звикла, що це її робота. Вранці проводжала чоловіка, забиралася, прала, готувала, допомагала дітям з уроками, зустрічала Сергія з роботи, годувала вечерею. А потім Сергій йшов у ванну митися, одягав чистий одяг і їхав до клієнтів на виміри. У брудному ж одязі не поїдеш, клієнти зустрічаються досить солідні.

– Може, когось із цеху попросиш, щоб на заміри з’їздили, – запропонувала Іра, – а то завжди допізна,  ти ж втомлюєшся.

– Та кому там довіриш ?! – відмахується Сергій. – Вони так наміряють, що переробляти доведеться.

Потім Сергій став грубити Ірі: не так сказала, не так подивилася, не те приготувала. Він почав часто виїжджати з друзями на риболовлю, щоб відпочити на природі. Іра ставилась до цього з розумінням: він адже працює днями, дуже втомлюється. Але одного разу вона не витримала. Подала чисту футболку Сергію, а він кинув її на підлогу, закричавши:

-Сліпа чи що ?! Я сказав – білу футболку!

– Білу я ще не прала, тому одягни зелену.

– А що ти днями робиш?

Іра якраз взялася мити посуд; тримаючи в руках сковороду, вона з усією силою давила губкою, щоб вичистити до блиску. Чим більше їй хотілося відповісти чоловікові, тим сильніше вона терла по сковороді губкою, намагаючись промовчати. Але сльози потекли по щоках. Побачивши, що дружина плаче, Сергій наче сказився: підскочив до Іри і став кричати на неї. А потім сказав, що є жінки, яким за щастя зустріти такого мужика як він.

Іра жбурнула сковороду в раковину і висловила йому, як вона втомилася терпіти його грубість і хамське ставлення.

– Що ?! – Єхидно запитав Сергій. – Де ти бачиш хамство? Та ти все життя на мені їздиш, а сама навіть на колготки не заробила.

Всю ніч Іра проплакала в подушку від образи. Вона не знала, що сказати чоловікові і як почати миритися. Але на наступний день він першим заговорив і сказав, що через її поведінку він зустрічається з іншою жінкою. Іра нагадала чоловікові, що всі ці роки саме вона була з ним і допомагала йому в усьому.

– А чим ти допомагала? Суп варила? – зневажливо кинув Сергій. – Я тобі створив ідеальні умови …

– Ідеальні умови, щоб зраджувати мені, – сказала Іра.

Через тиждень Сергій зібрав речі і пішов з сім’ї. Тільки через місяць вона дізналася, що чоловік живе з дівчиною, що на десять років молодша за нього.

Іра почала шукати роботу. За той час, що вона жила з чоловіком, вона так і не знайшла професію, не мала жодного досвіду. Навіть не знала, ким би вона могла влаштуватися. За оголошенням знайшла мініпекраню, де потрібні були підсобники. Зарплата невелика, але іншого місця поки не було і Іра влаштувалася на роботу. Робота відволікала її від думок про чоловіка.

Та в голову постійно лізли думки, вона згадувала своє життя з Сергієм. Вона думала про те, що у неї немає професії і що поклавшись на нього в усьому вона відмовилась від самостійності, а у відповідь отримала підлість. Вона думала про те, що не працює в банку, як молода коханка чоловіка, яка, як каже Сергій, «заробляє пристойні гроші».

Вона заспокоювала себе тим, що бачить, як ростуть і дорослішають її діти, як вони її люблять. Вона пам’ятала всі болячки сина і дочки, знала ім’я дівчинки, з якою товаришує син. Вона пам’ятала день, коли дочка зробила перші кроки і коли син вперше вимовив «мама». Вона знала все про своїх дітей.

Чим більше Іра думала про дітей, тим легше їй ставало на душі. Коли лягала спати, раптом подумала, що у неї давно не було нового сукні. І від того що вона про це згадала,  вперше за останні два місяці. посміхнулася.

– Господи, – благала Іра, – невже я видужую ?! Дай мені сил впоратися, заради дітей!