-Він висловиться і знову, як нічого й не було, може з ніжностями підійти. А у мене за 5 років спільного життя, повного сварок і невдоволення, ніяких почуттів до чоловіка вже не залишилося

Марія з Максимом до одруження зустрічались півтора року, кожен жив у своїх батьків, разом проводили час весело, романтично. Потім Максим зробив дівчині пропозицію. Поки вони готувалися до скромного весілля, Марія завагітніла і до вівтаря йшла вже на 6-му тижні.

Батьки з обох сторін постаралися зробити життя молодих легшим та комфортнішим, вклалися порівну і купили невелику двушку, благо, що в їхньому місті житло коштувало не астрономічно дорого, а батьки в обох були людьми з  діловою хваткою.

Стали вони жити. Спочатку все начебто і нормально було. А потім почалося … Максим почав поволі,  висловлювати невдоволення: то Марія у своїх батьків в гостях засиділася, а краще б вдома прибрала зайвий раз, то багато грошей на продукти витратила, то суп недосолила.

– Я не стерпіла, – каже Марія, – адже суп можна досолити, у батьків я просиділа рівно півтори години, а продукти купила відразу на кілька днів, а крупи та іншого взяла з розрахунком на місяць. У моїй родині зроду батько до мами не чіплявся і невдоволення не висловлював.

У батьківській родині досі зі сміхом згадують, як їв молодий чоловік перший самостійно зварений молодою дружиною борщ.

– Сидить, – розповідала мама, – їсть, мружиться навіть. Нахвалює, а я радію, сама перший раз справжній борщ нашвидкуруч. Похвалив, спасибі сказав, а я потім спробувала, а після ложки до крана з водою: перцю вбухала стільки, що їсти не можна. Питаю, що ж ти не сказав? А він відповідає, мовляв, образити не хотів, ти ж старалася!

У Марії з чоловіком все було зовсім інакше. Максим помічав будь-яку дрібницю і завжди висловлював дружині своє невдоволення. Навіть, коли на світ з’явився їхній маленький син і Марія, не цілком оговталася після пологів, щось не встигала по дому.

– Чому мої сорочки досі м’яті, – скаржився чоловік, – невже важко прибрати? Пора, нарешті, ставати нормальною господинею.

Дійшло до того,  що свекруха сама почала приходити та пропонувати свою допомогу, то погладити, то приготувати.

– Нетерплячий, – визнавала мама Максима, – весь в батька. Той теж не прощає жодного промаху. Господар. Що ж робити, треба приймати чоловіка таким, яким він є. Зате господарський, дбайливий, за ним будеш, як за кам’яною стіною. Ось я після народження Максимка навіть на роботу не стала виходити, займалася домом і сім’єю і потреби ніколи не знала: чоловік заробляв.

Але Марія не планувала ставати домогосподаркою, навіть на роботу вийшла, ледве синові виповнилося 2 роки. На щастя, її мама була вже на пенсії й з задоволенням присвятила себе внуку.

– Ще гірше стало, – визнає Марія, – отримувала я трохи менше Максима, але він буквально вимагав звіту за кожну витрачену копійку. Я заробляла пристойно, а зайвий раз волосся постригти та манікюр зробити дозволити собі не могла, не кажучи вже про обновки та косметику.

– Нігті можна вдома нафарбувати, – був упевнений Максим, – ти витратила невідомо куди цілих 500 грн, а для чого? Ти заміжня, перед ким тобі кокетувати з новою косметикою і модним манікюром?

Пояснення Марії та сварки з цього приводу, що не хочеться їй перетворюватися в стару у 25 років, хочеться виглядати добре для себе самої, в першу чергу, чоловіком не приймалися.

– На роботі був день народження колеги, – згадує Марія, – випили шампанського, тортик з’їли. Додому прийшла вчасно, але Максим відчув запах алкоголю. Такий скандал закотив! Виставляв мене мало не алкоголічкою, говорив, що розлучиться і відсудить у мене дитину.

Тут Марія вже не витримала, взяла сина і пішла до батьків. З Максимом пішов поговорити її тато. Допомогло ненадовго. Через місяць-другий причіпки чоловіка поновилися в повному обсязі. Свекруха радить терпіти та не приймати близько до серця: що поробиш, такий характер, а Марія змиритися не може.

– Він висловиться і знову, як нічого й не було. Може з ніжностями підійти. А у мене від такого життя вся нервова система розхитана. За 5 років спільного життя, повного сварок і невдоволення, ніяких почуттів до чоловіка вже не залишилося. Терплю тільки через дитину. Тільки боюся, що і син таким же виросте.

Марія побоюється цілком обгрунтовано. Діти чітко вловлюють тип стосунків у сім’ї й хлопчик може цілком засвоїти таку манеру спілкування. Тим більше, що до батька він дуже прив’язаний.

– Але і терпіти, як свекруха, я  не збираюся, – каже дівчина, – поки тільки надумала піти від чоловіка тимчасово. Поживу у своїх, заспокоюся, якщо зрозумію, що не хочу повертатися – буде розлучення. Ну або чудо трапитися і Максим зміниться.

На вашу дучку, це реально? Або чоловік, який засвоїв тиранські замашки в дитинстві ніколи не зміниться? Чому Марія не бачила, яка модель сімейних відносин існує в батьківській родині її чоловіка? І чи обов’язково її син буде слідувати цій моделі, якщо вони залишаться сім’єю?