Він сподівався, що нарешті знайшов своє щастя, але все виявилось не так просто…

Іван ніяк не міг знайти свою другу половинку. Думав, що вже не судилося с творити сім’ю та змирився з одиноким холостяцьким життям. Жінки в нього, звісно, були, але ту, яку хотілося б повести під вінець, все не виходило знайти.

І раптом, вже бувши сорокарічним чоловіком, він несподівано зустрів її. Щаслива зустріч відбулася в магазині, куди Іван заходив після роботи, щоб купити продуктів. За касою, замість колишньої продавчині, стояла ВОНА. Усміхнена, привітна дівчина Аня.

Вона чимось одразу запала вона йому в душу. Але довгий час справа далі розмов не заходила. Та й ті були дріб’язкові. Про продукти, про погоду.

Один раз Іван, попередньо випивши пиво для хоробрості, все-таки наважився запросити Аню до себе на вечерю. Дівчина охоче погодилася. Вони взяли вино і цукерки та пішли до нього. Вечір був чудовий.

Аня з Іваном сиділи на кухні, розмовляли, сміялися. Потім вони плавно перемістилися в спальню. Іван був так вражений уміннями 25-річної красуні, що вже на наступний ранок запропонував дівчині переїхати до нього. Аня без вагань погодилася.

У побуті Аня була також мила та уважна, як і в магазині. Вона невтомно господарювала в маленькій квартирці. Дівчина перевтілила холостяцький барліг в затишну оселю, творила на кухні кулінарні шедеври. Іван літав на крилах. Розквіт і покращав. З пропозицією руки й серця тягнути не став. Зрозумів, що про щось більше він навіть і не мріяв.

Відгуляли скромне, але веселе весілля. Запросили тільки найближчих друзів Івана. Родичів вже не було в живих. З боку Ані був один лише брат з Вінниці. Вони разом знімали квартиру в Києві. Приїхали на заробітки.

Потім почалося сімейне життя. Тихе спокійне щастя. Романтичні вечори вдвох і довгі поцілунки вранці. Іван став подумувати про дитину. Йому завжди хотілося дітей, але заводити було  ні з ким. Аня просила трохи почекати. Пожити для себе ще, адже вона була зовсім молоденька і їй поки не хотілося цього клопоту.

У Івана був скромний бізнес, який швидко розвивався. Йому потрібно було налагоджувати нові ділові зв’язки, тому часто він бував у відрядженнях. Хоча так не хотілося розлучатися з дружиною, але нічого вдіяти не можна було. Робота є робота. Якщо сам все не проконтролюєш – понесеш збитки.

В чергове відрядження Івана дбайливо зібрала дружина. Він з ніжністю дивився, як Аня акуратно складає речі в маленьку валізу. Мала відбутися поїздка в Миколаїв. Аня довго не відпускала Івана в передпокої, просила їй дзвонити або писати постійно.

В аеропорту оголосили, що через нельотну погоду рейс скасований. Іван переговорив по телефону з діловими партнерами, переніс зустріч на пару днів і радісно попрямував додому. Попереджати не став дружину. Він купив квіти та хотів зробити сюрприз.

Тихенько відкрив двері своїм ключем. В очі кинулися чужі чоловічі черевики в коридорі. Іван подумав, що напевно брат прийшов в гості. Зайшов на кухню, але там нікого не було. Голоси долинали зі спальні.

Відчинив двері ривком. У подружньому ліжку виявив свою дружину і її брата, чомусь зовсім неодягнених. Не тямлячи себе, Іван схопив цього брата за шию і викинув геть із квартири. Слідом викинув його речі. Аня квапливо одягалася, запобігливо ловлячи погляд Івана. Чоловік зажадав негайних пояснень.

Аня зізналася, що брат їй – зовсім не брат, а цивільний чоловік. У Вінниці в них залишилася дочка, яку взяла до себе бабуся тимчасово. У Київ вони приїхали в пошуках заробітку на утримання родини та не гребували ніякими його видами. Навіть вирішили Івана розкрутити на гроші ось таким способом, а він і повівся як останній л о х.

Розповідаючи все це, Аня навіть посміхалася. Здавалася зовсім чужою і не знайомою. Незабаром зібрала свої нечисленні речі та попросила викликати їй таксі. Іван, діючи немов уві сні, підкорився. Вона відправилася слідом за «братом».

Квартира знову спорожніла. Разом з його серцем.