Він сказав “НІ!” і стокійно вийшов. Гості церемонії були приголомшені таким вчинком

Познайомилися ми з Вікою ще в студентські роки. Ми тоді вчилися на 3 курсі на одній кафедрі. Спочатку ми просто дружили, але з часом дружба переростала у щось більше. Ми проводили дуже багато часу разом, вірили, що знайшли один одного і залишимося до кінця наших днів. Я був по вуха закоханий та відчував себе найщасливішою людиною на планеті.

Пройшов ще рік, ми закінчили університет і переїхали у квартиру, яку залишили мені мої батьки. Отримавши диплом, я одразу влаштувався працювати за спеціальністю, а Віка підробляла на дрібних торгових точках.

Пройшло близько 4-х місяців і ми   вирішили одружитися. Я боявся втратити кохану і думав, що весілля остаточно закріпить наші відносини. Віка погодилася і ми почали потихеньку готуватися до скромного весілля для найближчих людей.

За ці 3 місяці я повністю занурився в роботу, брав додаткові завдання, оскільки ми планували поїхати у весільну подорож на Балі. Мій заробіток став набагато більшим, однак з Вікою я менше проводив часу, а вона на мене сильно ображалася.

Залишається буквально тиждень до весілля. Я взяв відпустку, тому відпочивав удома. Вранці я провів Віку на роботу. Вона тоді підробляла баристою  в кав’ярні, а сам ліг на диван з телефоном. Несподівано  задзвонив телефон, тільки не мій, а Віки, мабуть, забула вранці його. Я взяв телефон і побачив невідомий мені номер, без задньої думки я взяв трубку, а по той бік телефону я почув чоловічий голос «Привіт, Вікуся, ти де?» – я трохи розгубився і відповів, що це не Віка, а її хлопець.

Хлопець вибачився і поклав трубку. Від цієї всієї ситуації у мене був невеликий шок і хвилювання.  Чому якийсь чоловік телефонує моїй нареченій, може колега, може начальник, заспокоював я себе. Хоч я повністю і довіряв Вікторії, але все-таки вирішив подивитися її профіль в соцмережі.

Від побаченого у мене затремтіли руки. Зайшовши на її сторінку в самому верху я побачив листування з якимсь Андрієм, з яким вона познайомилася 2 місяці тому. Саме в той час, коли я був занурений в роботу.

Подивившись їх листуванні, я побачив як Віка відправляла йому свої «недитячі» фотографії. Тільки я не розумів, навіщо вона це все робила. Вона писала Андрію про мене і говорила що наші відносини зберігає тільки моя квартира не більше.

Я дуже сильно обурився після побаченого. Я не хотів нічого спільного мати з Вікою, тому я теж вирішив їй підготувати «сюрприз». Я вирішив удати, що я нічого не знаю і просто чекав дня весілля. Бронь на путівки на Балі я скасував,  в ресторані теж, але заплатив їм дві тисячі, щоб вони не розповідали нічого Вікторії.

Довгоочікуваний день. Ми приїхали в РАЦС, була велика кількість гостей, всі наші родичі, друзі. Було видно, що вони дуже раді за нас ..

І настав той момент, коли ми стоїмо з Вікою перед реєстратором шлюбів. Вона запитує у Віки, чи згодна вона взяти в законні чоловіки (ПІБ) – вона відповіла «Так, згодна».

Далі подібне питання задають мені. Я відповів «Ні» – розвернувся і пішов. Ви б бачили обличчя всіх відвідувачів, в РАЦСі почалася метушня, всі не розуміли, що відбуваються.

А я вже в цей час їхав додому збирати речі Віки. Я витягнув всі її речі за межі своєї квартири, змінив замки і назавжди забув про неї.

Я розповів цю ситуацію своїм батькам. Вони сказали, що я дуже жорстко поступив. Можливо це і так, але вже все одно.