Він схотив мене за руку і не дав вийти з машини…

Це пригода  сталася взимку. Мені тоді було 17 років. Я поверталася додому з університету. Тоді я тільки вступила на перший курс, на вечірнє відділення. Мало того, що пари закінчувалися о дев’ятій годині, так ще й викладач затримав всіх,  пояснюючи нам тему.

Коли я вже добігла до метро, ​​було відчутно пізно. Темно. Падав сніг. Тьмяно горіли ліхтарі. Я прикинула, що поїхавши на метро, ​​вдома буду, в кращому випадку, години через півтора. Тому, перерахувавши гроші в гаманці, сміливо рушила в бік стоянки таксі.

Водій виявився здоровим похмурим мужиком. Окинувши мене поглядом і вислухавши, куди мені треба, він коротко кивнув: «Сідай!».

Він мене злегка налякав, але вибору не було: інші таксисти вже роз’їхалися. Не встиг він завести машину, як задні двері відчинилися, і всередину сунулася голова якогось хлопця.

– Мені до ***! – сказав він, – тільки зі мною ще мій друг!

А я теж їхала до ***. Водій погодився підкинути і їх. Хлопець заліз всередину, його друг – теж. Ми поїхали.

Незважаючи на снігопад, доїхали ми досить швидко. Хлопці веселилися, жартували, у нас зав’язалася невимушена балаканина. Я раділа: треба ж, як вдало доїду, та ще в такій хорошій компанії! Враження псував тільки таксист. Він жодного разу не відповів на всі спроби хлопців заговорити з ним, а на мене і зовсім недобре косився.

Нарешті ми приїхали. Розплатившись, хлопці вискочили з машини першими.

Я теж зібралася виходити, як раптом таксист схопив мене за руку і втримав. Як тільки за хлопцями зачинилися двері, він різко дав по газах. Машина рвонула з місця. Я перелякалася так, що приросла до крісла. Не могла ні завищати, ні навіть запитати щось. Але таксист … він просто зробив коло і знову припаркувався на колишньому місці.

– Ти вже вибач, якщо налякав, – винувато сказав він, повернувшись до мене, – але мені ці двоє відразу не сподобалися. Я вирішив: краще вже втратимо зайві десять хвилин, ніж дам дівчинку  скривдити. Іди до свого дому, я простежу, якщо раптом вони знову з’являться.

Хлопців на зупинці вже не було. Я з легким серцем добігла до рідного під’їзду і зачинила двері. Такого від чужої людини я не чекала!