– Він просто зарано женився, от і не нагулявся! – говорять його родичі

Тридцятирічна Даша ніяк не може зрозуміти, в чому її провина і чому Надя не хоче з нею говорити. Невже можна просто викреслити людей зі свого життя тільки через те, що вони родичі  її невірного чоловіка.

Даша і Надя завжди чудово ладнали. Дівчина часто допомагала Наді з дітьми, особливо на початкаї. Хоча глибоко в душі Даша чудово розуміє свого брата. Він одружився занадто рано і просто не нагулявся! І їхня мама теж так думає…

Артур одружився в вісімнадцять, а буквально через пару місяців після весілля вже став батьком сімейства: Надя народила дочку. Батьки з обох сторін активно взялися допомагати молодим, адже допомоги було потрібно чимало і найрізноманітнішої. Потрібно було і сидіти з дитиною, і вирішувати фінансові питання, і щось придумувати з житлом, і якось ще довчити цих молодих безвідповідальних бовдурів…

– От не мала баба клопоту! – зітхали обидві бабусі, яким на той момент не було й 40 років. – Була одна дитина, стало троє…

Проте Артур довго сидіти на шиї батьків не захотів. Перевівся на заочне і пішов працювати, щоб утримувати сім’ю…

Зараз йому тридцять два роки й він вже встав на ноги. Закінчив інститут, працює, добре заробляє. Батьки допомогли їм купити квартиру. Артур її обставив і зробив недешевий ремонт, придбав автомобіль.

Надя всі ці роки не працює, сидить удома з дітьми, яких тепер вже троє – дівчинка і два хлопчики. Діти, звичайно, малі й Надя вся в них і в турботах про господарство: водить дітей на всякі модні заняття типу ментальної арифметики, миє, готує, прибирає. Останнім часом вона захопилася випічкою фігурних тортів і тістечок. Поки робить тільки собі та подругам, відповідно, гроші бере виключно за продукти. Проте в майбутньому, можливо, із цього хобі вийде і своя власна справа…

Все було б добре, прямо картина ідеальної родини – якби глава сімейства не гуляв по-чорному.

– В останні роки просто якийсь кошмар з ним! – зітхає Даша. – Жодної спідниці не пропускав! Сто раз йому говорили – і я, і мама, що ні до чого хорошого це не призведе. Надя, звичайно, вся в дітях, але вона ж не сліпа і не дурна, скоро все зрозуміє і вона! Він тільки відмахувався.

Викриття, за словами Дарії, було брудним і негарним – таким, що відпиратися брату не було сенсу. Надя забрала дітей та планує розлучення. Вона страшно ображена не тільки на чоловіка, але і на свекруху, і на Дашу, з якою ще зовсім нещодавно були подругами.

Пазл у неї в голові склався: чоловік гуляє вже давно і все дзвіночки були недарма. І всі напевно знали, крім неї. І ніхто ні слова не сказав. Надія не хоче розмовляти ні з ким із колишніх родичів, а свекруха дуже переживає – вона сильно прив’язана до внуків. Намагається навести мости через сваху, маму Надії, але поки безрезультатно.

– Рано одружилися вони, звичайно! – зітхає свекруха в унісон з дочкою. – Зовсім дітьми! Не встигли нагулятися…

– Дурниць тільки не треба говорити! – зло перериває її сваха. – Яка різниця, в скільки вони одружилися? Визнайте, що син ваш – кобель, от і все! І у скільки б не одружився, усе було б так само!

 

Проблема дійсно в тому, що Артур не нагулявся в юності? Відгуляв би своє – в тридцять одружився і став би зразковим сім’янином?

Або це просто чоловік такий – безсовісний та безпринципний, як би матері не хотілося це визнавати?

А може, чоловік не так вже й винен? Ну ось темпераментний такий, є ж такі, які не можуть все життя з однією жінкою, напевно …

А ви що думаєте?