Він постійно скаржиться на все. Його поведінка мене виснажує

Раніше він таким не був. Якщо і бурчав, то дуже рідко. Зараз, змінився в гіршу сторону, не вірить ні в що, та ще й скаржиться.

У свій час намагалася з ним сперечатися, запевняла у своїй точці зору. Але з часом це набридає. Бачиш, що людина не слухає ні тебе, ні твоїх доводів.

Просто вперся – “не вийде!”. Я тепер якщо щось починаю, то розповідаю йому тільки на останніх етапах плану. Так я спочатку почала торгувати  через інтернет духами. Було дві сторінки в соціальних мережах. Чоловік казав, що нічого у мене не вийде. А коли протягом 7 місяців мій дохід став удвічі перевищувати його зарплату, то просто замовк. Я зважилася відкрити торгову точку в гарному місці. Чоловік теж говорив, що нічого у мене не вийде. Перший місяць відпрацювала в збиток. Це був зоряний час чоловіка. Він по три-чотири рази на день переможно мені повторював: “А я говорив! Чому мене не слухала?”.

І його “а я говорив” добивало мене в моральному плані більше, ніж самі фінансові збитки. Я була готова до того, що людей буде мало на новому місці, а ось до морального знущання я ніяк не була готова.. Думала, що чоловік має рацію. Тоді  більшу частину прибутку мені приносили продажі через соцмережі.

Але на другий місяць ситуація змінилась. Людей стало більше. Вийшла в плюс.

Третій місяць був кращим. Люди стали приходити знову і знову. Відбила збитки першого місяця.

Чоловік мовчав. Ходив надутий. Зі мною перестав розмовляти. Образився, мабуть, що у мене все добре.

Думаю про розлучення. Втомилася жити з людиною, яка отримує задоволення від моїх невдач. Підтримки від нього вже давно немає. Мені нічого втрачати.