Він пішов від мене через зайву вагу, але я знайшла своє щастя

З дитинства я не була худою. Завжди була середньостатистичною. Повною мене теж не можна було назвати. Я завжди намагалась тримати себе в формі. Залицяльників у мене  було досить багато, обличчя в мене досить симпатичне, але я вибрала Андрія.

Зустрічалися ми майже рік, а потім одружилися. Спочатку в нас було чудове сімейне життя. Любов і розуміння. Народився син і тут почалося пекло. За вагітність я багато набрала, а після пологів важила кілограм на десять більше, ніж до вагітності. Скинути їх мені не вдавалося.

Чоловік став до мене холодно ставитися. Він навіть не намагався приховувати свою байдкжість  до мене. Часто говорив мені:

– Подивися на кого ти стала схожа. Розпустила себе до невпізнання. Так з тобою навіть вийти кудись соромно.

А мені було прикро. Я намагалася як могла. Синок забирав багато часу й у мене майже зовсім не залишалося часу на себе. Я дивилася на себе в дзеркало і розуміла, що далека від ідеалу. Мені хотілося бути такою, як до того моменту, коли я вийшла заміж. А тут ще й чоловік, постійно критикував мене. Я намагалася якось стежити за собою, але це давало зовсім не великий ефект.

Моя мама каже, що не треба переживати, що просто у нас такий тип фігури. Ще мене заспокоювала постійно свекруха, але і водночас, говорила, що мені треба зайнятися собою.

Зате брат чоловіка Стас, навпаки говорить мені, що так навіть краще. Він старший за мене років на п’ять і на два роки старший за Андрія. Своєї сім’ї у нього досі немає. Він часто до нас приходить і ми з ним добре спілкуємося. Я питаю його, чому він все ще один, каже, що ще не зустрів. А іноді сміється, додає: потрібна така як ти, а сучасні дівчата, всі женуться за ідеальним тілом. З ними навіть в ресторан не сходиш. Нічого не їдять, а при них і я не можу їсти. Стає незручно якось.

Всі наші розмови завжди проходили в легкій і жартівливій формі. Мій чоловік, дуже часто говорить мені що-небудь образливе, про мою зайву вагу, не соромлячись сторонніх. Навіть брат його Стас, робить йому зауваження, з цього приводу.

Дійшло до того, що Андрій, став все частіше затримуватися після роботи, а іноді й зовсім не приходити додому ночувати. Весь час посилається на зайнятість. Але я ж не  дурна. Так вже і доброзичливці стали доносити, що бачили його з молодою і стрункою дівчиною. Одного разу, біля магазину, я побачила машину чоловіка і в ній дівчину.

Підійшла, відкрила двері й запитала хто вона така? Вона не соромлячись, відповіла мені, що практично дружина. Оце так! Несподівана заява, а хто тоді я? Тут підійшов Андрій. Я запитала:

– Що це все означає?

Він різко сказав мені:

– Йди додому, потім поговоримо.

Сів в машину і поїхав. Я прийшла додому і розревілася. Приїхав Андрій і сказав мені, що подає на розлучення. Він полюбив іншу і йде до неї. Я не стала його зупиняти й не стала навіть плакати при ньому. Він зібрав свої речі й поїхав.

В цей же вечір, заїхав його брат Стас. Він уже все знав. Став мене заспокоювати. Він обняв мене, і мені стало так спокійно. А потім зізнався, що любить мене.

Минуло вже пів року, як ми з ним одружені. Він називає мене своєю «коханою булочкою» або «м’яким пончиком». І у мене немає комплексів з приводу, своєї фігури.