Моя мама вирішила зробити ремонт у своїй квартирі. Я вже давно доросла і живу окремо, але приїхала допомогти мамі. Сьогодні їй мали ставити нові вхідні двері.

Оскільки моя мама на роботі в будні, вона працює лікарем, а  я працюю з дому  за ноутом, то ми домовились, що я поїду до неї, зустріну майстра і прийму роботу.

Мама озвучила вартість за двері та роботу 9000. Я взяла готівку з запасом і поїхала до мами. Дочекалася майстра. Поки він працював, я працювала на кухні, періодично поглядаючи, що там і як.

Майстер закінчив роботу – краса, все так акуратно зробив. Домофон у мами залишився неприкріплений до стіни. І тут майстер запитує:

– А може я вам домофон до стіни прикрутити?

Думаю, ну взагалі молодець! Бонус від закладу, так би мовити. Залишу йому чайові, 9500 до круглого рахунку.

– Так! Прикріпіть, будь ласка!

Майстер акуратно прикріплює домофон до стіни, збирає інструменти та починає підраховувати вартість робіт:

– У вас виходить 9000 за двері та роботу, плюс 50 грн за домофон.

І ось знаєте, після фрази «50 за домофон» мені чомусь відразу перехотілося давати йому чайові. Я не знаю як це пояснити. Перехотілося і все. Заплатила йому 9050, і ми розпрощалися. Кумедно виходить. Якби він встановив цей домофон бонусом, то заробив би 9500, 500 грн бонусом в кишеню б поклав. А так отримав тільки ті 50, які сам вказав.

Хтось скаже, що майстер не повинен робити щось безкоштовно чужій людині, нехай це і копійчана послуга. На жаль, багато хто забуває про елементарну формулу успіху в будь-якій справі: дати трохи більше, ніж від тебе очікують. Зробив якусь дрібницю додатково – отримав чайові та підвищив лояльність клієнта до себе. Чи не отримав 50 грн в цей раз, зате отримав цілого нового клієнта, який найімовірніше знову звернеться до цього майстра, та ще й рекомендувати його знайомим буде.

Але чомусь мало хто думає на кілька кроків вперед.