Він ніяк не міг пробачити свою маму

Михайло трохи затримався на роботі і через це дуже поспішав до додому. По дорозі він заїхав в супермаркет і купив продуктів, його дружині сьогодні стало трохи зле і вона відпросилась з роботи. Він хотів трохи допомогти їй по дому і вирішив для початку перевірити поштову скриньку.

У поштовій скриньці щось біліло,  дверцята не хотіли відкриватися, довелось прикласти силу.  Михайло розлютився і смикнув дверцята щосили. Несподівано для себе, в середині він знайшов телеграму, таку, як востаннє бачив в ранньому дитинстві.

Телеграма була від сусідки його матері – тітки Ніни. Там було написано, що матір при смерті і їй зовсім недовго залишилося. Тітка Ніна просила Михайла приїхати попрощатися з матір’ю.

Чоловік не зміг встояти на  ватяних ногах і сів прямо на сходинку сходів в під’їзді. На нього накотилися важкі спогади. Ось його мама виганяє батька з дому, хоча в тому, що трапилося, винна сама. Прийшовши з роботи батько застав її в ліжку з сусідом, не витримав і дав їй ляпаса. Мама зі скандалом викинула чоловіка і його речі на вулицю.

Ось мама і сусід, який тепер став жити з ними, сидять за столом і п’ють горілку. А потім довго співають пісні і розмовляють матом. Ось вітчим-сусід п’яним голосом кличе Мішу до себе, велить збігати за горілкою, а у відповідь на відмову б’є хлопчика по обличчю. Ось Міша скаржиться матері на знущання вітчима, але розлючена п’яна матір зривається на ньому і довго і боляче лупить ременем.

Потім Михайло падає в школі в голодну непритомність і після уроків пропадає на смітниках, намагаючись знайти хоч щось поїсти. А  після того, як він прийшов в школу з синцем на пів обличчя, в його дім приходять жінки з органів опіки і відводять його кудись. Ось прийшла до нього на побачення в дитячий будинок опухла від випивки мати, яка благає його сказати на суді щодо позбавлення батьківських прав, що він хоче залишитися з матір’ю.

Ось його розбитий ніс, який він розглядає в дзеркало. Він зчепився з головним хуліганом дитячого будинку, коли той намагався його принизити і гарненько врізав йому. Ось училище, в якому він навчався на автомеханіка і чуйні, все розуміючі викладачі.

Ось найкрасивіша дівчина в їх училищі, яка згодом стане його дружиною. А упереміш з цим листи від матері. Вона писала йому про те, кинула пити, що чекає його в гості і дуже сильно сумує. Тоді крім ненависті до неї він більше нічого не відчував. У нього з’явилися свої діти. З їх народженням пом’якшав і трохи відтанув. Про матір намагався не думати. А тут ця телеграма.

Чоловік ніяк не міг піднятися зі сходинки і взяти себе в руки. У ньому боролися два почуття – гірка образа, така задушлива, що він за інерцією глибоко ковтав повітря і нестерпна жалість до самотньої старої людини, який ось-ось відійде в інший світ.

З останніх сил підібравши пакети з підлоги, Михайло пішов в свою квартиру. Виявляється, перелякана його довгою відсутністю, дружина вже кілька разів йому дзвонила. Чоловік мовчки простягнув їй телеграму і пішов в душ.

Коли він вийшов, то дружина повідомила, що вже замовила квитки і знайшла з ким залишити дітей, тому завтра вони виїжджають. Михайло, ​​нічого не сказавши, просто уткнувся в халат дружини, і, нарешті, розплакався.