Він ігнорував листи від брата і тільки через роки зрозумів, ЩО втратив…

Чи задумувались ви про те, наскільки багатогранним буває життя і як один незначний вчинок може змінити все нше майбутнє? Для того, щоб це побачити, варто розуміти цінність кожної хвилини нашого життя, а значить не просто гнатися за благами цього світу, але і вміти бачити все, що відбувається навколо нас. Наша проблема в тому, що ми слухаємо, але не чуємо. Дивимося, але не бачимо. І через це так часто втрачаємо можливості, які нам дарує Всесвіт.

Були в одного чоловіка два сини: старший – фермер, молодший – музикант. Після смерті батька старший син забрав ферму собі, а молодший поїхав в місто вчитися музиці.

Минуло кілька років, але за всі ці роки брати жодного разу не зустрілися. Молодший іноді писав старшому, але жодного разу не отримав відповіді. Старший прочитав тільки перший лист, з якого дізнався, що брат вступив до консерваторії. Після цього він більше листів брата не читав, вирішивши, що той невдаха і не здатний працювати.

З ранку до пізньої ночі в поті чола фермер трудився в своєму господарстві. У перші роки все йшло добре, він процвітав і багатів, але потім було поспіль кілька неврожайних років. Господарство стало приходити в занепад. Дружина, не витримавши ударів долі, захворіла і на її лікування пішли останні гроші.

В один прекрасний день перед будинком фермера зупинився дорогий автомобіль. З нього вийшов чоловік в дорогому костюмі. Від подиву фермер насилу впізнав молодшого брата. Брати обнялись і старший з подивом запитав:

– Чим же ти займаєшся, що так змінився?

– Я – відомий музикант, – відповів молодший, – а що ж сталося з тобою?

Брат став розповідати про свої біди.

– Чому ж ти не скористався золотом батька,  яке закопане  під старим дубом біля ганку? – здивувався молодший.

– Але я нічого не знав про це золото! – вигукнув старший.

– Батько перед смертю розповів мені про золото, заховане на чорний день. В одному з листів я написав тобі про це і запропонував забрати це золото собі.

Старший зізнався, що навіть не читав листів брата.

– Я думав, в них немає нічого цікавого, – зніяковіло сказав він.

– Видно забув ти слова нашого батька, – сказав молодший.

Батько завжди говорив синам: «Якщо хочеш навчитися читати, не дивись, хто писав. Дивись, що написано.»