Відучила колег брати каву без дозволу
Працюю в офісі вже майже 3 роки. Колектив хороший, перевірений, пережили разом і вогонь, і воду (якщо, звичайно, можна так сказати). Колектив у нас різний – є і молоді дівчата, а є і постарше жінки. І як вишенька на торті – наш начальник. Єдиний чоловік, який зміг ужитися в нашому колективі.
Ну а при такій кількості жінок посиденьки з чаєм бувають мало не щогодини. Варто тільки однієї колезі заїкнутися про бажання попити чай, як інші жінки її підхоплюють і починається великий галас в офісі – обговорення останніх пліток. Далі, проговоривши півгодини (а то і більше), співробітники повертаються до роботи до наступного перекуру. Наш начальник намагався з цим боротися всіма можливими методами, але в результаті здався. Один в полі – природно не воїн.
Так ось – я не любитель таких посиденьок. Не розумію я цього загального завзяття зібратися і обговорити хто на скільки поправився, хто з’їв зайву печеньку за чаєм і як директор відчитав одну зі співробітниць, яка затрималася на обіді на 3 години. Я вважаю за краще випити швиденько чашечку кави і повернутися до своїх справ минаючи величезна кількість зайвої для мене інформації. Перший час з-за всього цього саме я була об’єктом для пліток, але, на мою радість, мені швидко знайшли заміну.
А тут мені на день народження мої рідні скинулися і подарували баночку дорогої і дуже смачної кави. Я хотіла було її додому забрати, але банка так і залишилася на роботі. Колеги помітили її і, природно, випросили пару ложок на пробу. Ну да ладно – від пари ложок я не збіднію. Кава всім сподобалося, всі оцінили її неповторний смак їм чудовий аромат. Я була рада, хоча варто було насторожитися.
Банка кави полетіла буквально за тиждень, хоча за моїми підрахунками її вистачило б мені ще майже на місяць. Я поцікавилася у колег – чи не брав хто у мене каву без дозволу, але ніхто не зізнався. Тоді я вирішила провчити того, хто так нахабно тягав мою вкусняшку. Я придбала таку саму банку кави, дочекалася поки вона спорожніє на половину і підсипала в неї снодійне. Була, звичайно, думка вчинити набагато жорстокіше і скористатися, наприклад, проносним, але від цієї ідеї я все ж вирішила відмовитися.
В той день я спеціально демонстративно повідомила гучним голосом на весь офіс що прямую до стоматолога і буду відсутня години 2, а сама тим часом з’їздила по справах. Повернувшись в офіс мене чекав сюрприз – 7 з 10 колег тихо і мирно спали на своїх робочих місцях. Причому настільки солодко, що я навіть трохи позаздрила.
Тут, як і належить в офісі з’явився начальник. Оскільки розбудити сплячих красунь нашого офісу він не зміг, то просто записав їхні прізвища і сказав, що премії ім в цьому місяці не бачити. Через 3 години колеги абияк стали прокидатися. У когось відбилась на обличчі практично вся клавіатура, хтось взагалі не міг зрозуміти, що робить на роботі.
Так, можливо я вчинила грубо з колегами, але з того дня до моїх вкусняшок ніхто більше не торкався.
PS: днямидо нас влаштувалася нова дівчинка. За своєю недосвідченістю вона стала залишати рафінад в верхній шухлядці. І ось уже 4 дня практично весь офіс перед черговим чаюванням заглядає до неї в стіл. Не знаю скільки ще протримається ця дівчина, але, думаю незабаром нас чекає щось цікавеньке …