Відпустка з тещею була незабутньою. Повторити цей подвиг більше ніколи не хочу

Зібралися ми минулого року відпочивати на море. Заздалегідь взяли відпустки, вибрали готель. Залишався всього місяць до від’їзду, як теща почала скиглити та заздалегідь сумувати за внуком. Наближався її ювілей. Ну, дружина і вирішила влаштувати сюрприз і маму з собою взяти.

Мені ця ідея відразу здалася не дуже вдалою, ніби якесь передчуття. Дорога туди пройшла нормально. А потім почалося.  Пиво вдень ​​не вип’єш – круглі очі, як це вдень ​​пити! Збиратися на пляж – чекаємо маму цілу годину (марафет для моря???). На море хочеться з’їсти бургер – не беріть, він дорогий! Ота продавчиня вина вже дуже підозріла, напевно, шахрайка, ще й вії наростила на старості років!

Взагалі у мене чудові стосунки з тещею, можливо тому, що бачимося не часто. Людина вона хороша, добра, дуже дбайлива, а на морі прям надто. Якось увечері замовили з дружиною шашлик, взяли коньячку. У тещі ще з моменти оплати почали округлятися очі, мовляв, марнотрати, ще й коньяк прихопили до дорогущого шашлику. Питаю:

– Мамо, ви вип’єте з нами?

Вона махає руками й обурено каже:

– Я не п’ю і вам не раджу. До того ж шлунок розболиться потім.

Ну ок. Замовлення готове, нам приносять його. Ставиться 2 келихи. І тут теща обурюється, що їй не принесли келих. У підсумку, принесли третій келих і теща дуже добре випила. Для чого потрібен був цирк – незрозуміло.

Зібралися ввечері прогулятися. Мама кіно дивиться в номері, син бігає з дітьми у дворі, мультики дивиться. Кличемо маму, вона відмовляється, каже, йдіть, я догляну за внуком. Ок, пішли, залишили грошей на вечерю. Приходимо, а син бігає з печивом, бабуся дала, а на вечерю не зводила. У мами запитуємо.

– А що такого? Я кіно дивлюся, не можу відійти.

Для чого було залишись з внуком, якщо не може відірватися від кіно. А останні пару днів мама не ходила з нами на море, образилася, що ми суєтні й в морі вже багато часу проводимо, ще й витрати свої не обговорюємо з нею. В цей час вона ходила в магазин, який є й у нас в місті та закуповувала там каструлі додому. Порахувала, що таке вкладення важливіше відпочинку))

Уже пізніше, вдома, від рідні ми почули її слова. Виявляється, вона поїхала заради нас, щоб нам допомагати з внуком (крім вищеописаної ситуації син завжди з нами був), їй це море і не потрібно було. А ми думали, що не дали тещі вдома нудьгувати й відпочинок на морі їй за щастя))

Після “відпочинку” ми деякий час не могли спілкуватися, потім відносини налагодилися. Але відтоді вирішили ніколи не їздити з батьками на море.