Відправили свекруху жити в готель, нема чого командувати в нашому домі

Довелося сваритися зі свекрухою, тепер вона з нами не розмовляє. Образилася бачите. Я звикла, не звертаю на її істерики уваги, і вона знає, що від мене чекати. Але від свого улюбленого синочка вона такого повороту подій не чекала.

Мама чоловіка живе дуже далеко, ​​тому до нас приїжджає досить рідко. За весь час нашого шлюбу, а одружені ми вже майже 5 років, вона приїжджала двічі. Першу її появу я стійко перенесла, не лаялися, хоч були моменти, коли я була на межі. А ось другий її приїзд довів мене до істерики.

Відразу після весілля ми з чоловіком взяли двокімнатну квартиру в іпотеку і тепер працювали днями та ночами, щоб якнайшвидше виплатити її і зняти з себе цей тягар. Ми не мали ні вихідних, ні відпусток. Чоловік у мене офісний співробітник, працює за графіком з 9 до 18, але дуже часто затримується на роботі, від цього залежить його зарплата.

В мене зовсім інша історія. Я фрілансер, працюю на віддаленні із зарубіжними країнами. Коли вони мають день, у нас ніч і навпаки. Щоб заробити хороші гроші, доводиться працювати ночами, тому сплю я вдень.

Не думайте, що ми з чоловіком практично не бачимося. У нас все, як у всіх. Ранковий сніданок, спільна вечеря. Ми можемо і кіно ввечері подивитися. Різниця лише в тому, що коли він спить – я працюю, а я сплю, коли його нема вдома. Я так само, як і всі проводжу чоловіка вранці.

Потім закінчую свій робочий день, роблю домашні справи та лягаю спати. До сну я намагаюся прибрати, приготувати вечерю чи зробити заготовку. Укладаюся на сон біля обіду. Прокидаюся десь за годину до приходу чоловіка. Встигаю накрити на стіл і привести себе до ладу.

Ми разом вечеряємо, проводимо час, потім він лягає спати, а я починаю працювати. Тому так і працюємо, він у день, я в ночі, усіх все влаштовує.

Наш мирний побут порушив приїзд свекрухи, а коли вона дізналася який у нас графік роботи, одразу почала голосити, що це неправильно. “Як це ви разом не спите?” – Це питання її цікавило найбільше. Потім ще почала наводити свої аргументи, але чоловік попросив не втручатися у наше життя.

Також він переконливо попросив її не заважати мені спати вдень, вона, щось пробурчала, на кшталт “вночі треба спати”, але Сашкові сказала, що поводитиметься тихо.

Але вже першого дня свекруха не дотрималася своєї обіцянки. Розбудив мене її голос, як виявилося, вона розмовляла з подругою по телефону і щось їй дуже завзято розповідала.

Я зробила їй зауваження та попросила так голосно не розмовляти. Сказала, що хочу спати. Говорила я стримано та ввічливо. Вона глянула на мене злим поглядом, але махнула головою. При цьому почала кудись збиратися.

Вдруге я вже прокинулася від гуркоту. Свекруха кудись йшла і насамкінець вирішила грюкнути дверима так, що у нас стелі посипалися. Звичайно, я прокинулася, і, як не намагалася, більше заснути мені не вдалося. Гаразд, думаю, піду пороблю справи, посплю трохи згодом.

Тільки-но я зібралася прилягти, переробивши всі справи, як повернулася свекруха. Виявляється, вона ходила магазинами і купувала собі нові речі. Я їй сказала, що піду спати і попросила не галасувати. Вона тільки цокнула. Перед сном я вилила душу чоловікові, відправивши йому гнівне повідомлення.

А за п’ять хвилин у кімнату увірвалася свекруха і почала крутитися переді мною, як перед дзеркалом, примовляючи: «Таке класне плаття купила, скажи так?». На мене вона навіть не дивилася, а коли зрозуміла, що я сплю, з незадоволеним обличчям вийшла з кімнати, ще й грюкнула дверима.

У результаті поспала я кілька годин, прокинулася зла і розбита. Очі злипалися, голова боліла, але роботу ніхто не скасовував. Ледве дотягла до ранку, думки були тільки про сон.

Нарешті робочий час закінчився, і я могла зі спокійною душею йти спати. Тільки лягла в ліжко одразу провалилася в сон. А свекруха ніби чекала цього моменту і одразу увійшла до кімнати:

– Ой, доки ти не заснула, а де міксер у тебе лежить? Тортик хочу приготувати.

Подітися нікуди довелося йти і показувати. Але, мабуть, мій сонний мозок не зрозумів, що готуватиме вона, коли я спатиму. Саме це і сталося за дві години.

Прокинулася я від гуркоту каструль і дзижчання міксера. Я зібрала себе в кулак, вийшла і буквально наказала свекрусі припинити зараз же цей галас, тому що вона заважає мені спати. Повернулась назад, вставила у вуха беруші та заснула.

На щастя, свекруха мене почула і я прокинулася вже сама. Вийшла на кухню ні свекрухи, ні торта не було. Ну гаразд, не дуже й хотілося. Я почала займатися домашніми справами. Надвечір повернулася свекруха і почала свою розмову відразу з претензіями.

– Як можна так жити? “І чи довго ви плануєте існувати в такому ритмі”, – запитала вона. Не важко було здогадатися, що вона говорила про мій графік роботи.

– У нас є певні цілі, і доки ми їх не досягнемо, працюватимемо так

– І ти думаєш, що ви зможете зберегти свою сім’ю?

Я не стала відповідати на це безглузде запитання. Чоловік нарешті повернувся з роботи, і я присвятила йому час.

Але наступного дня свекруха не заспокоїлася. Вона чудово знає, що я пішла спати, але ні, почала щось знову голосно готувати на кухні, гримучи всім, чим тільки можна, так ще й музику на телефоні ввімкнула, щоб їй не нудно було. Я півгодини намагалася заснути, але ні подушка на вусі, ні беруші, нічого не допомагало.

Довелося знову йти і говорити свекрусі, що мені потрібна тиша, я сплю. Але реакція свекрухи мене приголомшила. Вона люто кинула тарілку в раковину, як та не розбилася – залишилося загадкою, і давай кричати.

– Може мені ще й не дихати? Знайшла собі роботу, не зрозумій яку, ночами працює, а вдень спить. Де це бачено взагалі? І ще мене змушує по стійці струнко ходити. Я робитиму те, що вважаю за потрібне, я в квартирі свого сина і не треба мене виховувати!

– Так, мені доводиться працювати ночами, тому що ви своєму синові квартиру не купили! І квартира ця – не власність вашого сина, а наша спільна квартира, а не ваша!

– Що це за робота така ночами за комп’ютером?

Цим діалогом ми не обмежилися, і слово за слово згадали одне одному все, що можна було. Півгодини ми намагалися довести один одному свою правду.

Потім втомились і злі, і ображені розійшлися по кімнатах. Чую, а вона вже синочку дзвонить, скаржиться. Мене це ще більше зачепило, і я написала чоловікові у відповідь повідомлення. Чоловік тільки попросив мене заспокоїтись, сказав, що ввечері розберемося.

Тільки чоловік повернувся з роботи, як ми разом наввипередки почали йому висловлювати все, що накипіло. Свекруха почала говорити, що ми неправильно живемо, і наша сім’я скоро розвалиться. Мене він розбавив, і я з його думкою абсолютно не зважаю.

– Мамо, це наш ритм життя. Нас все влаштовує. Так, це складно, але потерпіти нам залишилося зовсім небагато, і ми вже скоро закриємо іпотеку. Тебе лише просили вдень поводитися тихо. Тобі, що нема чим зайнятися?

Сходи вдень у театр, музей, погуляй парком. А ти сидиш удома і спеціально мішаєш Ксюші. Мам, так не піде. Я тебе люблю, поважаю, але ти приїхала до нас у гості, тож поважай і нас.

– І що мені тепер на вулицю йти? – обурено спитала свекруха.

– Ні мам, я вирішив, що відправлю тебе до готелю. Іншого виходу немає.

Свекруха явно не очікувала такого повороту. Але промовчала та пішла збирати речі. Чоловік, цього ж вечора відвіз маму в готель, за виразом її обличчя було видно, що вона дуже ображена і збирається повертатися додому.

Так, у цій сутичці я перемогла. Але в мене не було мети виганяти її з нашого дому. Я лише просила поводитися тихіше, але вона мене не почула. Це її вибір.