Відомий психолог пояснив для чого в кожній домівці потрібний гостьовий сервіз

Багато хто пам’ятає: у серванті стояв особливий “парадний” посуд. Якщо не обідній сервіз, він розкішшю був! – то чайний. Чайні святкові чашки, які діставали гостей. Ні, і самі з них пили, звісно. Але гостям подавали чай чи каву у парадних чашках.

Це не лише тому, що гості – це свято. І треба виявити повагу. Це природно. Це ще пов’язано із повір’ями. Але є ще одне вірування, забобони, так би мовити. Вважалося, що якщо людина поп’є з чужої особистої чашки, вона отримає долю того, кому чашка належить.

І хвороби – теж. І в народному «чорнокнижжі» ​​був такий спосіб позбутися хвороби. Потрібно було дати комусь попити з чашки хворого. Після цього нібито хворий одужає. А той, хто довірливо пив, – занедужає. Але потрібна саме особиста чашка, та, якою людина постійно користується, а не час від часу.

Так само застосовували цей метод “перенесення”, щоб позбавитися нещасть. Навалилися біди, збитки, горе – треба дати попити з особистої чашки іншій людині, яка нічого не підозрює. І вона прийме гірку чашу долі. А той, кого переслідувало лихо, звільниться від злого закляття.

У народі до чашок ставилися дуже дбайливо та уважно. У сім’ї і то кожен мав свою чашку. Переплутав – не біда, сім’я все ж таки – єдине ціле. А от якщо чужинець взяв особисту чашку, тоді можуть статися наслідки. Пити давали! Але потім чашку відмивали та читали молитву над нею. А іноді, за сильних підозр, розбивали і закопували в землю. Хоча посуд був дорогий!

Можливо так береглися від інфекційних захворювань. Але вірування стосувалося саме долі та нещасть. І воно дуже давнє, це вірування.

Ось тому у свята, коли приходили гості, намагалися використати “нейтральний” посуд. Гарні чашки відвертали увагу заздрісних гостей. Створювали приємну атмосферу, адже краса також лікує душу. А головне вони не були особистими. Це спеціальні парадні чашки, якими скористалися у свято, а потім вимили та поставили за скло.

Гарний звичай. І з погляду гігієни, і з погляду психогігієни. Краще мати святковий посуд. А свою особисту не давати стороннім людям.

І ось дивина: іноді гість прямо вистачає чашку господині чи господаря! Приїжджала незаміжня двоюрідна сестра однієї жінки. Жінка чомусь відчувала тривогу перед візитом родички. І свою чашку, і чашку чоловіка прибрала далеко-далеко в посудну шафу. А сестрі запропонувала чудову порцелянову філіжанку з лілеєю. І ще повно-повнісінько посуду було!

Але ця родичка, доки всі були на роботі, взяла драбину, – стелі були високі! – залізла в посудну шафу і все ж таки знайшла чашку господині. Та приходить, а чашка стоїть брудна, із рештками чаю, зі слідами помади… Так і користувалася гостя цією чашкою. І в будинку після її візиту почалися сварки та чвари, – так буває після спілкування з недоброю людиною…

Запобіжні заходи не завадять. Забобони шкідливі. А психогігієна корисна. І святкові чашки, тарілки, блюдця – це гарно. І вони покращують настрій. І захист.