Відмовилась від дитини в пологовому: в неї пляма, навіть в інстаграм фото не викладеш!

Під час навчання проходила практику в місцевому пологовому будинку. Одного разу трапилась історія, яку я ніколи не зможу забути…

У коридор пологового відділення трясучись, в’їхала каталка. Молода жінка кричала не своїм голосом. Вона матюкалася і вимагала завідувача відділенням. Її оформили, оглянули.

– Христино, якщо Ви будете вже зараз так кричати, ніяких сил не вистачить, розкриття всього 3 пальці, ще доведеться потерпіти – сказала Ірина Андріївна, наш лікар.

– Де Антон Олексійович, я йому подзвонила, він вже повинен бути тут!

– Ми з ним домовлялися, він у мене буде пологи приймати – емоційно обурювалася породілля.

– Заспокойтеся, він незабаром приїде.

– Поспішати нікуди, відпочивайте, набирайтеся сил, вони Вам знадобляться – м’яко і доброзичливо звучав голос лікаря.

Тільки настало затишшя, як з гуркотом розчинилися двері і в відділенні з’явився темноволосий чоловік, нервовий і захеканий.

– Де Христина Кротова? Її нещодавно швидка привезла, вона народжує! – кричав він.

Я і чергова акушерка спробували вивести його в хол, але безуспішно, нас він не слухав.

Тоді на допомогу прийшов наш міцний і високий анестезіолог.

– Мужик, ти з дружиною народжувати будеш? – запитав він своїм низьким голосом – аналізи, флюорографія з собою?

– Чого? – злякано запитав дебошир – ні з ким я народжувати не буду, жінка моя у вас народжує.

– Ну тоді, татусю, вийди-но ти звідси.

Тут не місце стороннім, тут стерильність потрібна, розумієш. Ми все в кращому вигляді зробимо, ти не переживай. Як тільки народить, вона повідомить тобі.

З незадоволеною міною чоловік вийшов за двері.

Приїхав Антон Олексійович – наш завідувач.

Після 8 години дикого крику, вимог кесарева і погроз в сторону медперсоналу, Христина народила.

Маленька мила дівчинка з вагою 2800 р. Маленьку приклали до грудей матері.

Христина глянула на неї і, скорчивши бридливу гримасу, запитала:

– Ой, а що це у неї на лобі?

– Це гемангіома, нічого страшного, швидше за все сама з віком пройде- відповіла їй акушерка.

Молоду маму перевели в одномісну палату, підвищеної комфортності.

На наступний ранок мене попросили сходити до неї, дізнатися як справи.

Я бачила, як з її палати вийшла педіатр, а підійшовши ближче, почула телефонну розмову.

– Руслан, якщо я її заберу, нам контракту не бачити. Лікар сказала, що у неї порок серця і весь цей місяць мені доведеться по лікарнях їздити, а не на гастролі.

Я, зніяковівши того, що слухаю чужу розмову, постукала в двері,і ввійшла.

– Гаразд, потім передзвоню. Бувай – сказала вона в трубку і відключилася.

– Доброго ранку, як Ваше самопочуття? – намагаючись бути доброзичливою, привіталася я.

– Нічого, зійде. Скажи, а до кого мені звернутися, щоб оформити відмову від дитини?

– Що? Ви серйозно?

– Розумієш, я співачка, завжди мріяла про сцену, і мені недавно запропонували дуже крутий контракт. Батько дівчинки – мій продюсер.

А у неї проблеми зі здоров’ям, ми не впораємося. Та й ще ця штука страшна на лобі … навіть фотку в інстаграм не можу викласти.

– Ти ненормальна? Фотку в інстаграм? Вона твоя дочка! А вона впорається?! – вже кричала я, не мала ще тоді професійної холоднокровності.

– Не смій на мене кричати!

На наші крики збігся персонал, мене відвели в ординаторську.

Відмовну Христина написала і виписалася з пологового будинку одна, без малятка.

Вирушила на зустріч мрії.

Шкода тільки, що мріям її крихітної доньки про щасливе дитинство поруч з рідними мамою і татом збутися не судилося …