Відмовилась оформляти на себе чужий кредит і тепер родичі зі мною не спілкуються

Я живу в місті вже 12 років, а інші мої родичі живуть в селі. Не так давно, моя двоюрідна сестра, яка старша за мене на 8 років, напросилася до мене в гості. Ми ділились новинами з життя, а потім вона сказала:

– Мені дуже треба, щоб ти оформила на себе кредит.

Я була приголомшена таким проханням. Моя сім’я практично ніколи не користується кредитом, ми намагаємось економити та накопичувати гроші на відпочинок і великі покупки. Мені було не надто приємно чути подібне і я запитала:

– А чому ти його сама не візьмеш?

– Чоловік не працює офіційно, йому не дадуть, а мені тим більше, в мене зарплати мінімальна. А нам дуже-дуже потрібні гроші! Інакше будинок продадуть іншим. Я клянусь тобі, що я буду вчасно платити. Гарантую!

Вони живуть у приватному будинку, поруч продають пів будинку. Син уже практично дорослий, а тут якраз готове житло для нього. Продають господарі терміново і недорого, оскільки виїжджають за кордон. Саме тому охочих багато. Не так часто бувають ситуації, коли продають поруч, набагато нижче за реальну вартість і коли знаєш про будинок все, без всяких підводних каменів? Відповідь очевидна.

У нас теж не гумовий бюджет. Ми пристосувалися, намагаємось все враховувати та накопичувати. А тут вона просить оформити кредит на 200 000. І нам би дали цей кредит зважаючи на наявність в нас депозитного рахунку, але хто буде платити насправді?

У моєму житті досить прикладів перед очима, щоб зрозуміти стару істину – там, де є гроші, немає родинних зв’язків, дружби та добрих відносин. Моя інститутська подруга Христина буде виплачувати кредит ще років 2, який вона брала для вже колишнього чоловіка.

Мій колега взяв кредит для свого найкращого друга, з яким вони з пелюшок були не  розлий вода – після першого платежу і подальшої відмови дружба назавжди зруйнувалася.

Моя вже колишня подруга ненавиділа свою матір, тому що та відмовилася йти поручителем до неї. Погодилася абсолютно стороння жінка. В результаті регулярні затримки, купа проблем і я навіть не знаю виплатила вона до кінця, чи ні. Наша дружба, до речі, коштувала  5000, які вона зайняла і пропала))

Так ось, реально подумавши, родичці ми відмовили. У відповідь почули:

– Зажерлись ви, близьким людям допомагати не хочете, а самі жируєте на морях. Що важливіше, житло для дитини або свій зад помочити та посушити???

Мабуть, малося на увазі, що для моря ми знаходимо гроші, а для неї ні. Не бачу сенсу відповідати на такі провокації, тому що кожен залишиться при своїй думці. Знаючи, що платити довелося б нам шалені гроші, мені важливіше, щоб моя дитина раз на рік була на   морі.

На цьому родинні стосунки поки закінчилися. Чи надовго? Час покаже)

А що б Ви зробили на моєму місці?