Відкривши зранку двері, я побачила те, що назавжди змінило моє життя
У нас з чоловіком своя простора квартира, вдвох непогано заробляємо, стосунки в нас просто чудові. Ми одружені вже 9 років.
Практично весь цей час ми намагаємося завести дітей. Тривале і дороге лікування і неодноразові ЕКО не допомогли. Ну не виходить у мене виношувати дітей … Порадившись з чоловіком, ми зважилися ми на усиновлення, зібрали документи, отримали згоду і встали в чергу.
Нам дуже хотілося, щоб наш малюк був новонародженим. Мені хотілося пройти всі етапи материнства з самого початку. Так ось, на таких чергу є, причому велика і «блатна». Навіть через знайомих швидко отримати грудничка не вийшло. Ми кожен день чекали, що пролунає дзвінок і нас запросять за відмовною дитиною. У пріоритеті була дівчинка, а й від хлопчика ми б теж не відмовилися. Про те, що ми готуємося стати батьками знали багато, ми не приховували своїх благих намірів.
Рано вранці в неділю пролунав дзвінок у двері. Я ледве встала з ліжка, накинула халат і пішла до дверей. Відкривши їх, я спочатку не повірила побаченому. Біля дверей стояла рвана сумка, а в ній загорнута в брудну ганчірку дитина. У під’їзді, звісно ж, нікого вже не було.
Я схопила сумку і занесла у квартиру. Розбудила чоловіка. Швидко діставши чисте простирадло, я прибрала з малюка цю ганчірку і знову у мене стався шок. По-перше, від того, що це була дівчинка. По-друге, я відразу зрозуміла, що дитина ось тільки-тільки з’явилась на світ. Дівчинка була в крові та слизу, пуповина була свіжа, сяк-так відрізана … напевно народжувала її мати десь під кущем …
Я сфотографувала все так, як було, щоб не затягувати з гігієнічними процедурами до приїзду поліції, яку викликав чоловік. Мені було страшно брати в руки таку дитину, але все ж я, як змогла, привела її в порядок. Чоловік побіг до цілодобової аптеки по суміш. До приїзду поліції дитина вже була чиста і сита, загорнута в простирадло!
Поліцейські опитали нас, склали якийсь папір і сказали, що забирають дитину до будинку маляти. Я упиралася, але варіант був один – віддати дитину, а самим їхати швидше в адміністрацію і, мимо всієї черги, оформляти на цю дитину поки що хоча б тимчасову опіку.
– Може ще знайтися недолуга матір, – сказав один поліцейський.
Так і зробили. Поки ми збиралися, я все думала про те, хто ж вона така, можливо сама вагітна, могла знати про наші плани та заздалегідь придумати принести дитину до нас, відразу після пологів …
Це питання мучило мене довго, як раптом я згадала, що в сусідньому під’їзді живе дівчина на знімній квартирі. Сама вона молоденька, з села приїхала в технікумі вчитися. Повненька така, давно я її не бачила … останній раз місяці три тому наш лист з опіки помилково в її ящик кинули, вона принесла його … Може і вагітна була, так я не помітила … Пішла я до неї.
Навіть питати нічого не довелося. Побачила мене, ця Юлька відразу і розплакалася.
– Мамка вб’є мене, ганьба на все село, а я лист ваш прочитала, – ридала вона.
Я заспокоїла її та попросила написати відмову, щоб швидше дівчинку додому забрати, обіцяла, що про дочку її подбаю і ніхто нічого не дізнається. Юлька зробила все як я сказала.
Маленька Камілла тепер живе у нас. Ми щасливі. А Юлька переїхала, каже, що занадто боляче дивитися на власну дочку з боку.