Від Ігора пішла дружина з сином, так йому і сказала: – Це не твій син, я йду з ним до його батька

З одним дуже добрим хлопцем Ігорем трапилася в юності дуже важка історія. Він був аспірантом, економістом, дуже здібним. В армії відслужив чесно два роки, тоді всі служили. Навчався, прагнув до великого, мав кімнату у гуртожитку. І в цю кімнату привів молоду дружину.

Дружина йому не підходила, про це багато хто говорив між собою. Але не Ігорю, звісно. Він не дозволив би про дружину так казати навіть рідній матері. А мати його, жінка сильна, владна, але розумна і добра, мовчала і прийняла рішення сина. І намагалася добре ставитись до його дружини.

Дружина була з не дуже гарної родини. І із судимістю за крадіжку. Вона у подруги вкрала коштовності, отримала два роки умовно. Не вчилася, не працювала, але такою була милою балакучою блондиночкою, схожа на співачку з гурту “АВВА”. І цей Ігор її дуже полюбив. І одружився. Скромне весілля було, гроші він заробив у будзагоні.

Ну ось, потім народилася дитина. Ігор був дуже щасливим. Чотири дні був дуже щасливий. Потім приїхав на таксі з квітами та з мамою зустрічати дружину з новонародженим.

Але в цей час під’їхала машина, з неї вийшов незнайомий дорослий чоловік під п’ятдесят, похмурий і без квітів. Вийшла і Ліля з немовлям. Підійшла до Ігоря та сказала, що це не його дитина. Це дитина цього чоловіка. Ти їдь додому, Ігоре, я тебе не люблю.

Сіла у машину і поїхала разом із дитиною. Таке ось випало потрясіння цьому доброму Ігореві. Він дуже страждав. Він мовчазний був хлопець, але страшенно схуд, зблід. Довго  він погано виглядав.

І не слухав втіх, ніби “все на краще”, – всі дізналися про цю історію від Лілі. Вона зі сміхом все це розповідала. Дорослий чоловік пішов із сім’ї до неї, вона почала жити добре. Багато.

А Ігор одружився через кілька років на дівчині, з якою познайомився у будзагоні. Вона також була молода вчена, захистила дисертацію. І вони щасливо стали жити. І діти у них народилися хлопчики. Все стало добре, правильно.

І треба сказати, що під час цих подій мама Ігоря жодного разу не втрутилася. Вона просто підтримувала сина і казала, що все буде гаразд. Що життя є життя. І всяке буває. А потім усе стає на свої місця.

І друзі Ігоря теж так поводилися. Не поливали брудом Лілю, не випитували подробиці, не радили нічого. Просто були поруч, намагалися обходити мовчанням важку тему, говорили на цікаві теми. У походи кликали й у гості. У цій компанії Ігор і познайомився із майбутньою новою дружиною. Зі справжньою дружиною.

У житті справді всяке трапляється. Іноді дуже драматичні події, що розбивають серце людині. Але добивати не треба. І чіпати гострі уламки не треба. Давати поради, якщо не просять, розпитувати, висловлювати свою думку – іноді не треба. Це тільки тривожить рану.

А потім, можливо, все справді виявиться на краще. Хоча спочатку ця втіха здається дурною та недоречною. Але воно правильна зазвичай. Якщо не про смерть.

В інших випадках все дійсно виявляється на краще. Можна просто бути поряд. І не нагадувати. Іноді цього достатньо.