Весільний подарунок батьків дружини став причиною нашого розлучення

Вчора ми з Ірою подали заяву на розлучення. Наші друзі не повірять, що таке взагалі можливо, адже ми були щиро закоханими одне в одного. Головною причиною розлучення стала квартира, «подарована»  батьками Іри на наше весілля. Хоча подарунком це назвати складно.

Півтора року тому, коли ми тільки почали зустрічатися, батьки Ірини вирішили купити квартиру «під здачу» – двушку в будинку часів Хрущова за чотириста тисяч. Гроші на перший внесок вони зібрали, решта – в кредит. Позичальником був  батько Іри. Однак, його зарплати не вистачило для оформлення суми кредиту, тому співпозичальником виступила Іра. Квартиру оформили в часткову власність – по 1/2 кожному з них. Кредит платили батьки.

На момент весілля заборгованість перед банком становила понад 250 тисяч. На весіллі вони гордо заявили, що дарують нам квартиру. Рідня захоплено зацокала язиками – шикарний подарунок. Багата наречена.

Ага. Фактично все не так просто. Квартирантів з квартири виселили. Тепер ми можемо жити в хрущовці з «бабусиним» ремонтом. Щоб привести її в порядок, потрібно за найскромнішими підрахунками тисяч 150. Кредит за цю квартиру тепер теж повинні платити ми, а це тягар ще на 15 років. Суть шикарного подарунка в тому, що нам дісталася квартира ціною 400 тисяч всього за 250 тисяч.

Тобто по суті нам подарували 150 тисяч. Я ось тільки соромлюся запитати: а я то до цього подарунку яке відношення маю? З тими ж витратами ми могли б удвох з Іриною купити аналогічну однушку. Це було б наше житло і юридично, і морально. Розплатилися б і взяли щось більш просторе, знову ж спільно. Тепер чомусь я приречений 15 років вкладати гроші в чужу по суті квартиру: платити  кредит, робити ремонт і жити як на пороховій бочці, віддано заглядаючи в очі тестю (про всяк випадок, я ж на його території живу).

Тягнути цю іпотеку і взяти ще одну – спільну – матеріальної можливості немає. Тим більше, що ми планували в недалекому майбутньому дитину, а може і двох. Загалом, я запропонував Ірі відмовитися від такого подарунка. Нехай батьки самі платять кредит, пускають в хрущовку квартирантів. А ми будемо вирішувати свої житлові проблеми самі, вдвох.

Дружина поговорила з батьками, але ті вирішили, що моя пропозиція нерозумна з фінансової точки зору. І взагалі, такі мої висловлювання видають в мені людину меркантильну, я такими думками висловлюю свою недовіру до  сім’ї Ірини. Загалом «фу» на мене.

Нічого кардинально міняти Іра не стала: сперечатися з батьками, як з’ясувалося, не в її правилах. Запропонувала мені вести роздільний бюджет: вона оплачує свій кредит, а на продукти та комуналку ми будемо складатися. Це стало початком кінця. Не про таку сім’ю я мріяв.

В результаті прожили ми разом два місяці. Відносини ставали все гірше. У підсумку я пішов на знімну квартиру, а ще через місяць (вчора) ми подали заяву на розлучення. Сиджу і думаю: «в чому моя меркантильність?»