Весілля, яке відкрило моїй свекрусі очі на її дочку

Я заміжня вже 7 років, нашому синові 4. Ще з моменту, коли ми з Тарасом зустрічались, в мене не склались відносини з його молодшою сестрою. Віка дуже специфічна людина, інакше про неї не скажеш.

Віка знову готувалась до весілля. Мені здалось дуже підозрілим те, що вона вирішила ніч перед весіллям провести з мамою. Бажання цілком логічне, якби не перше заміжжя Вікторії та історія квартири, в якій ми всі зараз живемо.

Через обставини та закони того часу, трикімнатна квартира була приватизована в рівних частках на Віку, Тараса  і їх маму. Мій свекор помер давно, Вікторії тоді було 2 роки.  Коли Віка вперше вийшла заміж, то свою частку у квартирі вона виставила на продаж, не звертаючи уваги на те, що її мама і брат будуть жити з чужими людьми. Ми з чоловіком тоді жили в моїй двокімнатній квартирі.

Дізнавшись про продаж частки з листа з пропозицією купити, чоловік взяв кредит. Свекруха на дочку розлютилася: вона просила Віку не чіпати квартиру, але та вперлася – її метри, що з ними хоче, те й робить. Ми з Тарасом викупили у Віки її частку.

Коли перший шлюб зовиці підійшов до свого логічного завершення, ми жили з мамою чоловіка в трикімнатній квартирі. Частку свекрухи ми теж викупили, пообіцявши не виганяти її на вулицю. Моя квартира здається донині. Гроші з продажу своєї частки Віка витратила на «розвиток бізнесу» свого першого чоловіка. Нічого у того не вийшло і повернулася Віка до мами.

Точніше – спробувала повернутися, розраховуючи, що мама її не вижене. Нахабності зовиці можна просто позаздрити: продати свої метри, але мати можливість знову на них жити, натиснувши на материнську жалість. Геніально! Проти її повернення були всі: свекруха, Тарас, я і наш син. Колишня кімната Віки була переобладнана в дитячу. Місця для зовиці не було.

Зняла Віка кімнату і стала жити одна. Її самотність тривала недовго  і вже через 3 місяці Віка знайшла собі нового бойфренда і перебралася в його знімну квартиру. Потім вона завагітніла. Чотиритижнева вагітність зовиці трохи згладила її відносини з матір’ю: свекруха зраділа очікуваному поповненню і зблизилася з дочкою.

Проте приходила Віка до матері не просто так. Ті гроші, що ми заплатили свекрусі за її частку, лежать в банку на її рахунку. Знаючи це Віка внадилася їх випрошувати на перший внесок, щоб з нареченим після весілля взяли іпотеку. Свекруха майже розм’якла – стала допомагати дочці шукати хороші варіанти житла. Ніч перед весіллям під боком у мами була її ідеєю. Мовляв, без материнського напуття і благословення нікуди. Свекруха запитала у нас дозволу. Тарас, зціпивши зуби, дав добро на ночівлю сестри.

У нас в родині чудові стосунки. Свекруха мені як друга мама, ми не ділимо гроші та обов’язки по дому, вона з радістю допомагає з онуком.

– Вранці перукар-візажист прийде, збирати мене буде! – поділилася радістю Віка, схопила кофр з весільним платтям і пішла в кімнату до мами, перешіптуватися. З ранку – ми з чоловіком на святкування запрошені не були, як вороги, що відмовили нареченій в даху над головою – у сина несподівано піднялася температура. У садок він не пішов, а тому я не вийшла на роботу. Свекруха пропонувала, що вона не піде на весілля до дочки та посидить з хворим онуком, але я не стала її так напружувати: все-таки дочка заміж виходить.

Ми з сином на кухні снідали, коли прийшов візажист.

– Я зараз весільну сукню одягну, щоб образ цілісний вийшов! Розташовуйтеся поки! – зустріла її Віка і пішла перевдягатися.

З їхньої розмови  біля дзеркала я зрозуміла, що Віка замовила пробний макіяж і укладку. Вони обговорили ціну – пробник повинен був коштувати на 40% дешевше, ніж весільний мейк і зачіска.

– Весілля буде через три тижні, – щебетала Віка, видавши порцію брехні. – Якщо мені сподобається те, що Ви зараз зробите, я заздалегідь все оплачу!

Знаючи Віку, я представила що буде далі: її нафарбують-причешуть, вона влаштує істерику, що їй не сподобалося, вижене візажиста-перукаря з ганьбою та істерикою, а сама піде на своє весілля в образі. Мені стало так шкода цю усміхнену дівчину, яка приїхала до нас з самого ранку з важкезною валізою, що я не витримала, вийшла в коридор і викрила брехню зовиці.

Дівчина запропонувала Вікторії оплатити її послуги по повному, а не пробному прайсу. Та відмовилася. Дівчина, зібравши валізу, пішла, побажавши Віці щастя в шлюбі. Коли за нею зачинилися двері, Віка накинулася на мене:

– Тебе просили лізти? Їй яка різниця, пробний образ чи ні? Вона б все одно отримала гроші! І куди я тепер? Така?

У мене подруга – візажист. І я точно знаю, що оплатити пробний весільний образ і піти в ньому на весілля – кидалово. Віка наскаржилась своїй мамі, скандал на всю квартиру, що я зіпсувала їй не тільки ранок, а й весілля.

– Мамо, як ти з ними живеш? Нічого, ми з Іваном візьмемо іпотеку і заберемо тебе до себе! – розійшлася Віка. – Ти б раніше сказала, як тобі з цими тваринами важко! Ми б одразу тебе забрали!

Свекруха аж в обличчі змінилася, але коментувати нічого не стала. Вона сама накрутила дочку, допомогла їй нафарбуватися і вони поїхали в РАЦС. Повернулася вона після обіду, вся засмучена.

– Щось трапилося? – поцікавилася я.

Вона кивнула і почала розповідати:

– Не дам я Віці з Іваном грошей на іпотеку. Відзначали весілля у них на квартирі, п’ятнадцять осіб зібралося. Всі пили весь ранок, не надто тверезі стали. І Віка теж … А вона вагітна! Яка випивка в її стані? Я їй зауваження зробила, вона посміялася, що від пари келишком нічого не буде. Я пішла на вулицю повітрям подихати, а вони лаятися на балконі почали, нікого не соромлячись. Про мене заговорили. Віка – чоловікові, що він погано мене опрацьовує. Іван, що він погано роль вагітної грає. Обдурила Віка мене. Я навіть підніматися не стала, відразу додому поїхала, – розплакалася свекруха.

Я її обняла і почала гладити по голові. Ворогові не побажаєш – постійно розчаровуватися у власній дитині. Віка прийшла до тями на наступний день і заявилася без дзвінка. Вона була налаштована йти в банк і знімати гроші, навіть відділення, яке працює в суботу, знайшла.

Отримавши відмову, Віка влаштувала істерику. За її словами виходило, що її обділили: у нас з чоловіком дві квартири, моя двушки і спільна трійка. Саму Віку ми кинули з ціною, заплативши менше, хоча викупили ми її частку за ринковою вартістю. Маму туди ж приплела – що і її ми кинули, а скоро і зовсім – на вулицю виженемо. Всіх ми кинули й живемо – радіємо.

– Іди! – розлютилася свекруха, взяла свою дочку під білі рученьки та вивела з квартири, голосно грюкнувши   дверима.

Свекруха реве вже тиждень. Повірити не може, що її дочка така … не дуже хороша. Ми з чоловіком її підтримуємо, як можемо. Віка не заспокоїлася. Раз грошей на іпотеку їй ніхто не дасть, вона вирішила хоч щось урвати й почала вимагати з мене гроші за її зіпсований ранок нареченої. Відсутність нормального макіяжу і зачіски вона оцінила в шість тисяч. Якщо чесно, над її дзвінком я довго сміялася. Заспокоївшись, порадила їй давати мені спокій – дзвінок я записала, цілком можу звинуватити її в здирстві.

– Та пішли ви всі! – на настільки оптимістичній ноті, Віка вирішила перервати всі стосунки з нами.

Свекруху дуже шкода, серце кров’ю обливається. Чоловікові, жартома, запропонувала другу дитину народити, щоб в клопотах його мама забула про дочку. Згадала, як під час першої вагітності вона з мене порошинки здувала, а потім від ліжечка не відходила. Чоловік дав добро, будемо старатися.

Сподіваюся, скоро наша бабуся викине з голови нахабну і підступну Віку.