В нашому старому будинку проживає старенька жіночка. А під її вікнами завжди гуляють котики. Вони допомагають їй жити. І всім іншим

У старому будинку на першому поверсі мешкає стара-стара бабуся. Вона навіть не з однією паличкою ходить, а з двома. Але ходить, хоч їй років девʼяносто приблизно. І від старості вона стала маленька, зігнулася, але очі дивляться весело та жваво. Блакитні очі, як в дівчинки. І шапочка на резинці кругла, як у дівчинки.

Під вікном у бабусі с гуляють котики. Хтось давним-давно змайстрував будиночок для кішок, на кшталт поличок із скриньками. Подвір’я тут великі, просторі, зелені влітку, снігові – взимку. І коти бігають, нікому не заважають. І в будиночок приходять поїсти та поспати.

Ця бабуся також давно живе в будинку. Колись на неї обрушилося нещастя: помер чоловік, потім син загинув. І довелося продати велику квартиру у центрі, – вона захворіла. І були потрібні гроші на лікування. Та й платити не було чим за велику квартиру. Тоді старенька була просто немолодою жінкою. А часи були жорстокі та страшні, не хочеться згадувати.

Обдурили її. Не віддали гроші. І переселили до старого будинку, у крихітну квартирку. А вона навіть ходити до пуття не могла, тільки до кухні і до туалету, вибачте, до того була слабка.

Вона плакала біля вікна. І побачила котячий будиночок. Тобто вона його й раніше бачила, але по-справжньому побачила, коли довго плакала. І кішечок побачила, руду та білу. Кішечки жалібно нявкали, просили їсти. Та тільки тоді й деяким людям їсти було особливо нема чого…

Жінка налила молочка у тарілку та винесла кішкам. Якось добралася до будиночка. Кішечки жадібно лакали молоко, їм трохи треба. А жінка дивилася. І почала вона ділитися мізерною їжею, дійде до магазину після лікарні і купить кільку морожену. Або молочка. Собі зварить супчик, кішечкам наллє.

Так почала оживати. І добрі люди підходили, теж приносили кішкам їжу. Розмовляли про життя, про тварин, про ангелів, про ціни, про погоду, про все, що можна. І хтось порадив народні засоби, – найпростіші та найнеобразливіші. Хтось дав контакти лікаря доброго, до якого можна потрапити безкоштовно. Хтось їжу не лише кішечкам давав, а й жінку пригощав. І дідки приходили, і молоді, і діти…

Компанія така утворилася гарна. І кішечки раділи, руда та біла. А потім ще сіра прийшла. І смугастий кіт теж приходив поїсти. Зацвів бузок, акація розпустилася, жасмин пахнув. І в квартирці на першому поверсі чути було ці пахощі. І повернулося життя. Зміцніло здоров’я. З’явилися друзі, ось як!

І жінка почала жити далі. Роботу знайшла неподалік, а після роботи поспішала до свого котячого будиночка. Сама не помітила, як видужала…

Це розповіла сама старенька. І добра повненька жінка – соцпрацівник, так вона представилася. До стареньких ходять соцпрацівники. І теж кішечкам приносять смачне; зараз смачного багато! Життя змінилося.

Життя може змінитись. Головне – продовжувати жити. А щоби продовжувати жити, треба знайти, заради чого це робити. Потрібно знайти турботу і роботу, хоча дивно це. Але людина теж дивно влаштована.

І в котячому будиночку живуть давно інші кішечки. Все змінюється. А будиночок стоїть! Його лагодили і перебудовували, тепер він міцний та затишний. Це сусіди заради старенької постаралися. І заради себе. Тому що все добре, що ми робимо іншим, ми робимо собі. У результаті так виходить.