В дитинстві сестри ображали мене, але я довела, що заслуговую на повагу

Народилася я в не дуже благополучній сім’ї. В мене є чотири сестри. Мама у нас одна, а ось батьки різні. Я була наймолодшою дитиною. Мама завжди була в активних пошуках особистого щастя.

Відколи я себе пам’ятаю,  ми були постійно під контролем старшої сестри, Ані, яка була на 12 років старшою за мене. За характером всі ми були зовсім різні.

Аня  закінчила школу і поступила в педучилище на вчителя початкових класів. Вона для мене була прикладом. Я теж сказала, коли виросту буду вчителем, тільки фізкультури. Інші сестри постійно принижували мене. Говорили, який з мене вчитель, якщо у мене дефект мови.

Так, цей дефект був, але з часом він проходив. У школі я ходила на заняття до логопеда і спасибі їй за її роботу. Вдома, коли випадала можливість усамітнитися,  я намагалася сама займатися, щоб утерти ніс сестрам і довести, що я зможу чогось досягти й буду не гірше за них.

Коли Аня закінчила навчання, то знайшла роботу в селі за 100 км від нас. Через рік вона вийшла заміж, там вона і залишилася. Щоліта вона брала мене до себе на канікули. Коли я приїжджала від неї, у мене ніби друге дихання відкрилося.

Коли я стала старшою, то почала ходити на спортивні секції. Вдома я майже не бувала, та й не хотіла, оскільки від вічних принижень мені хотілося плакати.

Друга і третя сестра, які завжди знущались наді мною, так в житті нічого не домоглися. Після школи вони повиходили заміж, народили дітей, набрали кредитів, а тепер не знають чим розплачуватися. Четверта досі живе на забезпеченні мами, немов прислуга в будинку.

Я закінчила школу поступила пед. коледж на вчителя фізкультури. Закінчила. Заміж не поспішала, не хотіла бути схожою на маму і сестер. Оскільки коледж я закінчила з відзнакою класний керівник допомогла вступити до інституту на бюджет. За це я їй дуже вдячна, вона була мені як мама.

Після закінчення інституту я вийшла заміж. З чоловіком мені пощастило. Людина він забезпечена, забрав мене до себе в місто. Там я влаштувалася на роботу. Через два роки після весілля я народила донечку. Іноді приїжджаю в гості в село до рідних.

Сестри говорять постійно, що я щаслива і просять вибачення за минулі приниження. Вони думали, що з мене нічого доброго не вийде, а я їм всім втерла носа. Мама нарешті знайшла якогось чоловіка і живе з ним уже сьомий рік. Мабуть, з віком зрозуміла, що немолода вже.