“В чергу ставай, клоун, тут всім треба!”

Зустрівся якось по роботі з представником адміністрації, Олександром Миколайовичем. Обговорили всі робочі моменти, узгодили все, підписали. Їдемо в адміністрацію поставити печатки і віддати в бухгалтерію.

Йдемо по коридору і підходимо до його дверей. Він тягнеться до ручки, як ззаду лунає жіноче:

– Тут взагалі-то черга. Сядьте і чекайте. Як всі.

– Взагалі-то я …

– В чергу, клоун, тут всім треба, – підтримав якийсь чоловік.

– Добре, – відповідає Олександр Миколайович, – чекати так чекати.

У черзі сидять 4 людини, 3 чоловіка і жінка.

Олександр, вже сидячи, продовжує невимушено:

– Про покривний матеріал не забудьте, обіцяють похолодання.

Я трохи дивуюся, чому ми не проходимо в кабінет, але Саша мені підморгує і сидить. Сідаю поруч.

Хвилин 7-8 обговорюємо майбутні роботи, я трохи розгублений.

Люди в черзі бубонять: «Де його носить», «робочий час …», «розпустилися …» і «за Сталіна такого не було».

Мимо проходить солідний чоловік дуже представницького такого виду. В костюмі, явно на високій посаді.

Зауважує Сашу:

– Так, Олександр Миколайович, я з середи чекаю звіту, коли зробиш?

– Якраз, Петро Дмитрович, з підрядником приїхав, сьогодні підписалися, потрібно оформитися, – і видно, що посмішку стримує.

– Чому не оформилися ?! І чому ти тут сидиш ?!

– Так не пускають. Черга тут?

– …. Яка черга? Хто не пускає? – явно не розуміє ситуації начальник.

– Так ось, – тикає на 3 чоловіків і жінку, – громадяни проти, щоб я в кабінет заходив.

– * непередавана гра слів * Саша * незвичні фрази * задовбав, йди працюй, якого * нові для мене слова * все б тобі жартувати * не при дамах буде сказано * через 15 хвилин у мене в кабінеті.

І зі словами «вибачте, наказ начальства», Олександр відкриває двері своїм ключем і заходить до кабінету.

Ми ставимо печатку і зі словами:

– Вибачте, прийому сьогодні не буде, начальство викликає на килим, – закриває кабінет і йде.

Обличчя цих людей я досі чітко пам’ятаю.