В 41 рік закохалась і зрадила свою сім’ю

Моя історія до смішного банальна. В пошуках любові я розбила серце найріднішим мені людям.

Шанувальників у мене завжди було повно, але я все чекала свого «лицаря на білому коні», та так і не дочекалася. І, тоді, боячись залишитися старою дівою, вийшла за першого, хто покликав заміж. Валера, мій чоловік, любив мене до божевілля, і я вирішила, що його любові вистачить на двох.

Жили ми не гірше за інших, а може, навіть і краще. Один за іншим у нас з’явилися з двоє дітей, прийшов достаток. Ні, я не змогла полюбити чоловіка, але була цілком задоволена нашими відносинами, хоча ні-ні, та й мріяла про справжнє кохання. Хіба я думала, що воно прийде до мене через стільки років? Адже мені на той час вже виповнився 41 рік …

Віктор був молодший за мене на вісім років мене. Три роки тому він розлучився із дружиною, був абсолютно вільним чоловіком, готовим до романтичних відносин. У мене і до нього були захоплення, але саме до Віктора потягнулася моя душа. Після трьох місяців відносин я вирішила, що хочу решту життя провести саме з ним. Віктор теж був не проти.

Був жахливий скандал. Мене вмовляли родичі, друзі, знайомі, але я і слухати нічого не хотіла. Загалом, я пішла до Віктора, залишивши дітей з їхнім батьком. Дочці було вже 17, сину -15. Не маленькі! Я дуже хотіла, щоб вони мене зрозуміли, але діти, нацьковані колишнім чоловіком і колишньою свекрухою, поставилися до мене, як до ворога. Залишалося тільки сподіватися, що, подорослішавши, вони одумаються. А поки я посилала їм гроші і іноді телефонувала.

Відносини з дітьми дуже засмучували мене, але все стиралось моєю божевільною пізньою любов’ю. Мені здавалося, що ось тільки зараз, з Віктором, я зрозуміла, що таке справжнє жіноче щастя. І це незважаючи на те, що він мало заробляв і був абсолютно непристосованим до життя. Але це і зрозуміло: він – «легка», захоплена людина – справжня творча особистість.

І раптом з півроку тому все змінилося. Я навіть подумати б не могла, що у нас все так станеться. Вітю немов підмінили. Він став грубий, абсолютно непередбачуваний і байдужий до мене. Я зрозуміла, що дратую його навіть одним своїм виглядом. Я мучилася, будувала всякі здогадки, але все виявилося набагато простіше: Вітя знову закохався. І знову в жінку старше себе. А мене … розлюбив. Одного разу він сказав, що мені треба піти з його будинку. Коли я поцікавилася: куди ж мені йти, ти ж знаєш, я спалила мости. Він відповів, що це не його проблеми.

Жорстко, цинічно, але в той момент я зрозуміла, що по-іншому в ситуації, яку я створила своїм егоїстичним вчинком, вийти не могло. Я приповзла додому, як побита собака. Готова була до всього – закидів, образливих слів. Але мій чоловік сказав слова, після яких я зрозуміла – він і є моя справжня любов. Валера запитав: “Ти голодна? Їсти будеш?”.

У гонитві за ілюзорним почуттям, яке придумала собі в юності, я мало не погубила своє життя. Не повторюйте моїх помилок.